Tip:
Highlight text to annotate it
X
ПОГОВОРИ З НЕЮ
На сцені багато дерев'яних
стільців і столів.
Виходять дві жінки в комбінаціях.
Їх очі заплющені,
вони як дві сновиди.
Переживаєш, що вони на щось наштовхнуться.
Але раптово з'являється чоловік
із таким сумним обличчям.
Найсумнішим з тих, що я колись бачив.
І він збиває усі столи і стільці
на їх шляху.
Ти не можеш уявити,
як це було зворушливо!
Біля мене сидів симпатичний чоловік
років сорока.
Він плакав.
Я можу його зрозуміти.
Це було так прекрасно!
У мене для тебе сюрприз!
Я дістав для тебе автограф
Піни Бауш.
Фото я купив.
Тут англійською.
Це означає: "Сподіваюся, ти здолаєш
усі перешкоди і знову танцюватимеш".
- Поглянь, у неї місячні.
- Зарано.
Добрий вечір.
Беніньйо,
ти можеш почергувати цієї ночі?
Моя сестра сьогодні не залишилась з дітьми,
а мені більше нікого попросити.
Чому ти приходила?
Треба було мені подзвонити.
Я не зловживаю твоєю добротою?
- Ти цього тижня чергував три ночі.
- Не хвилюйся.
У мене достатньо вільних вечорів.
Треба поговорити з будівельниками
про квартиру.
Там такий розгардіяш.
А потім мені ще треба рамка
для фото.
Якщо так далі триватиме,
то доведеться просити начальство,
нехай вирішує.
Послухай, твій чоловік наплював
на тебе і на дітей.
Ти лишайся ті ночі, коли можеш,
я лишатимуся решту.
Між собою розберемося.
Дякую.
- Ти припинив внутрішньовенне живлення.
- Вона його не переносить.
- Можемо спробувати завтра знову.
- Так. Тепер можеш іти.
- І вище носа.
- Дякую.
Шість биків і одна жінка.
Наступної середи на традиційній
кориді у Бріуезі
Лідія Гонсалес боротиметься
із шістьома биками!
- Багато биків, Лідіє.
- Добрий вечір.
До чого таке лякаюче рішення?
Моя робота битися з биками.
Два бики, шість, як скажуть.
Кажуть, багато тореро не візьмуться
з вами змагатися, бо ви жінка.
Люди кажуть, що захочуть.
Але це їхня справа!
Треба визнати, що на кориді
панує чоловічий шовінізм.
Але є і винятки.
Ель Ніньо де Валенсія із радістю
ділив із вами вистави протягом кількох місяців.
Тепер усе скінчено!
Чи не вважаєте ви, що це було лише шоу,
щоб розрекламувати себе, а потім він вас покинув?
Я ж попереджала,
що не буду про це говорити!
Люба, але говорити - це добре.
І розповісти про свої проблеми -
це перший крок до їх подолання.
- Ель Ніньо де Валенсія...
- Годі!
Лідіє, люба, не будьте грубою
і дайте мені завершити питання.
Я ж іще до передачі сказала вам,
що не хочу про це говорити.
Нічого ти мені не казала.
І я прошу тебе так не казати, у глядачів повинно
бути враження, що у нас спонтанна дискусія.
У нас немає заборонених тем.
Я сама маю на це відвагу,
і ти мусиш мати сміливість визнати,
що Ель Ніньо де Валенсія
тобою користувався!
І чоловік, який ділив з тобою
не тільки славу й арену,
але ще й ліжко, кинув тебе
тоді, коли це йому було вигідно.
Здоров, Хуан Луїс. Це Марко.
Як справи?
Я хотів дещо у тебе запитати.
Я хотів би написати статтю
про Лідію Гонсалес.
Так, я теж дивлюся.
Я все одно напишу.
Для недільного випуску?
Чудово!
У неї поїхав дах.
Вона присвячує це тобі.
Вона дасть бикові розірвати себе,
тільки щоб ти це бачив.
Не треба було нам приходити,
особливо тобі.
Я знаю, що я роблю.
Але Ель Ніньо
хвилюється через тебе.
Я його не потурбую.
Але скажи йому, нехай забере речі
або скаже, куди мені їх відіслати.
Відсилай їх мені.
Я хочу це почути від нього.
Нас із тобою ніщо не пов'язує.
Ось, можеш іти, коли захочеш.
- Добрий вечір.
- Віскі на каменях.
- В яку склянку?
- Високу.
Перепрошую, можна з вами поговорити?
Забудь.
Якщо щось скінчено, то скінчено.
Вибачте.
Що ви казали?
Дозвольте з вами поговорити?
Якщо відвезете мене в Мадрид,
зможемо поговорити по дорозі.
З радістю.
Поїхали.
Хто назвав вас Лідією?
Батько.
Він ніби призначив вам долю.
Він завжди мріяв бути тореадором,
але лишився бандерільєро.
Він в усьому мене підтримував,
але вже помер.
Співчуваю.
"El País" хоче, щоб я написав
статтю про вас для недільного випуску.
А ви пишете про кориду?
Я не чула вашого імені.
Чесно кажучи, я нічого про це не знаю.
То що ж ви зі мною робите?
Я не знаю нічого про кориду,
але багато про відчайдушних жінок.
Так? І хто ж сказав вам,
що я відчайдушна?
У мене виникло таке враження.
Вам байдуже до кориди.
Ви цікавитеся моїми стосунками
із Ель Ніньо.
Скажіть "El País", що моя відповідь
"ні", і дайте мені спокій!
- Доброї ночі.
- Добраніч.
- Заберіть мене звідси!
- Що сталося?
Заберіть мене звідси, будь ласка.
На кухні змія!
Дайте мені ключі.
- Двері відчинені.
- Заспокойтеся і лишайтеся тут.
Сумочка...
Дякую.
Відвезіть мене в готель.
Я ніколи не повернуся в той будинок.
У який готель?
- Єврохату, наприклад.
- Дуже добре.
Будь ласка, не кажіть нікому
про те, що я боюся змій.
- Тільки моя сім'я про це знає.
- Не хвилюйтеся.
Я поважаю фобії інших людей.
Після всього, що ви зробили,
мені незручно відмовляти вам у
інтерв'ю.
Відсипайтесь.
Завтра я вам зателефоную
і дасте відповідь.
Дякую за все.
- Доброї ночі.
- Доброї ночі.
Я можу лишитися, якщо захочете.
Спатиму на дивані.
Ні, мені треба звикати до самоти.
Здрастуй.
- Здрастуйте.
- Доброго ранку.
Миєш їй голову?
А на що це схоже?
- Як пройшла ніч?
- Нормально.
Давай, я закінчу.
Я йду.
- До зустрічі.
- Бувай, Матильдо.
Так спекотно!
Треба підстригти їй волосся.
Підстригти коротко. Це практично
і комфортно.
Ми залишимо його таким, як було,
коли вона тут з'явилася.
Тож вона не виглядатиме інакшою,
коли прокинеться.
Після чотирьох років у комі
це буде диво.
Я вірю в дива.
І тобі теж слід.
- Чому мені?
- Бо вони тобі справді потрібні.
Може, якесь диво з тобою станеться,
а ти навіть не усвідомиш.
Господи, так жарко!
Я купила щось в аптеці,
щоб не лишались плями поту на халаті.
Під пахвами не пітніє,
але решта... Подивися на моє обличчя!
- Як називається?
- О Боже. Перспірекс.
- Привіт, це Марко. Пам'ятаєш мене?
- Звичайно.
- Як ти?
- Роздягнена.
Треба купити якийсь одяг.
Це все, що у мене є.
Я можу сходити до тебе додому
і принести тобі все необхідне.
Ні, я звідти нічого не хочу.
Може, пізніше.
- Куди ми йдемо?
- До Сибілли.
- Ти, мабуть, думаєш, що я божевільна.
- Чому?
- Я не хочу повертатися додому.
- Я тебе розумію.
Коли ми порвали,
я не міг більше спати
в тому ліжку.
- Я спав на дивані.
- Так?
Я так тиждень спав,
аж поки не купив нове ліжко.
- Отже, ти самотній.
- Так.
КІЛЬКА МІСЯЦІВ ПОТОМУ
Ми маємо поговорити після бою.
- Ми вже годину говорили.
- Ти. Не я.
Маєш рацію.
Ти читав про монахинь?
Яких гвалтували місіонери
в Африці.
Самі священики!
Це жахливо!
Якщо не можна довіряти місіонерові,
то що вже казати про звичайних людей?
- Вони гвалтували місцевих жінок.
- Справді?
Через СНІД вони почали гвалтувати
монахинь.
О Боже!
А я ж так поважала місіонерів.
Я не впевнений, що вони всі гвалтівники.
- Сподіваюся, так.
- Ні, деякі з них педофіли.
- Що?
- Усі люблять трахатися...
Замовкни, Антоніо.
Ти такий грубіян.
- Як виглядають бики?
- Добре, але вони важкі.
- Скільки?
- До півтони.
Ні чорта собі!
Я іду в наш бар.
Лідіє, пам'ятай, що ми їмо вдома.
Якщо діти не побачать свою тітку,
тут буде плач і крик.
Хай щастить.
Бик іде. Не плач, люба. Заспокойся.
Здрастуй. Як вона?
Бідолашна, дуже погано.
Він її розчавив.
Це все через батька.
"Тільки не дівчинка".
Ми з матір'ю втомилися їх відмовляти.
- Але вона вперта, як і він.
- Давай сподіватись на краще.
Котра година?
Пройшло чотири години.
ТРИ ТИЖНІ ПОТОМУ
- Ти додому?
- Так.
Я хотіла б лишитися, але я не можу.
Ти ж розумієш, більше нічого не можна вдіяти.
Наш бар був зачинений три тижні.
Діти у сусідів, не можна так
зловживати їх терпінням.
У разі потреби
сюди можна доїхати за дві години.
Нам лишається тільки чекати.
- Нам потрібна віра.
- Віра?
Я все запалюю свічки,
але знайти віру важко.
- Коли ми знову зможемо приколоти її медалі?
- Ще не зараз.
Після того, через що вона пройшла:
поранення, трахеотомія...
Вона ніколи їх не знімала.
- Я принесу вазу.
- Дякую.
Мені треба їхати в Америку
на три місяці.
Мій агент каже, що це важливо.
Але... Через це все...
Мені не хочеться їхати.
Будь ласка, вийдіть.
Тут не можна курити.
Вона говорила з тобою того дня?
Так.
Чи, скоріше, я говорив.
Про що?
Про свої власні справи.
Вона про мене згадувала?
Чесно кажучи, Лідія давно
про тебе не згадувала.
Це все моя вина.
Ні. Це моя вина.
Від цієї пісні у мене мороз по шкірі.
Марко, я завжди хотіла у тебе спитати.
Чому ти плакав тієї ночі, коли
ми зустрілися,
після того як ти убив змію?
Це викликало багато спогадів.
Яких спогадів?
Багато років тому мені довелося
вбити іншу змію.
Ми були в Африці.
У неї була така ж фобія, як і в тебе.
Вона чекала біля намету, налякана,
беззахисна
і цілком гола.
Вона побачила змію, коли ми спали.
Це через неї ти спав на дивані?
Я ненавиджу ту жінку.
- Я не бачив її багато років.
- Тим гірше.
Що я можу зробити, щоб ти забув її?
Те, що й робиш.
Ви заснули, ми вирішили вас
не будити.
Доктор Вега тут?
Він буде у своєму кабінеті.
Я бачила, як він приїхав.
Доброго ранку.
Роза, зачини двері.
Протяг.
- Вона розплющила очі.
- У мене аж мороз по шкірі.
- А коли вона позіхає?
- Всратися можна від страху.
Лікарю, я хотів поговорити з вами.
Звичайно. Як ви?
Як спали?
Я куплю вам кави.
Як довго Лідія перебуватиме
у таком стані?
Місяці, роки, все життя.
І надії немає?
Як лікар, я мушу сказати ні.
Однак...
ОПРИТОМНІЛА
"Меріл Лейзі Мун прокинулася
після 15 років коми".
Вона увійшла у кому під час
пологів.
Меріл була у тривалому вегетативному
стані, як Лідія.
Згідно з теорією вона не могла
повернутися до свідомості.
Її одужання протирічить усьому,
що я сказав.
Тобто це означає, що є ще надія.
Ні, я повторюю, з точки зору науки,
немає.
Але якщо ви хочете вірити,
то будь ласка.
Вона розплющує очі.
Чи це мені ввижається?
Ні, вона може розплющувати очі.
Але це не означає, що вона вас
бачить чи щось усвідомлює.
Кора головного мозку Лідії
була цілком зруйнована.
Але стовбур мозку цілий.
Він контролює автоматичні функції,
дихання, сон, травлення та деякі інші рефлекси.
Тому вона може розплющувати очі,
але це лише механічна дія.
Її мозок мертвий,
у неї немає ні думок, ні емоцій.
Заходьте.
Гей, ви! Заходьте!
А хто ж іще.
Здрастуйте.
- Мене звуть Беніньйо.
- Марко Сулоага.
Це Алісія.
- Ви тут першу ніч?
- Так.
Перша ніч найважча.
Потім звикаєш.
Навіщо ці черевики?
Щоб зафіксувати її ноги.
- Як чоботи з Ібіци.
- Справді?
Я ніколи не був на Ібіці.
Я вас знаю.
Читали мої статті?
Ні. Я вас бачив у театрі.
Ми сиділи поряд.
Я не помітив.
У якийсь момент ви заплакали.
Я казав тобі про нього.
Він плакав, дивлячись "Кафе Мюллер".
Мені треба йти.
Так швидко? Ми навіть не поговорили.
Якось іншим разом.
- Ви будете тут сьогодні вдень?
- Так.
Тоді заходьте до нас.
Я тут завжди.
Ночами теж чергую часто.
Мене тут всі знають.
Якщо вам щось знадобиться...
- Дякую. До побачення.
- До зустрічі.
Сеньйор Ронсеро...
Доброго ранку.
- Покликати доктора Вегу?
- Ні, продовжуйте працювати.
Недавно, переглядаючи свої папери,
я знайшов деякі записи, що
стосуються нашої з вами зустрічі.
Я записав тему, яку ми мали б
обговорити під час вашого другого візиту.
Візиту, якого не відбулося.
Яку тему?
Вашу сексуальну орієнтацію.
Мою сексуальну орієнтацію?
Так, ваші вподобання в сексі.
Чоловіки чи жінки.
Прийшовши до мене, ви сказали,
що ви досі незайманий.
Ну...
Щоб якось вам відповісти,
я сказав би, що більше орієнтований
на чоловіків.
Ви через це прийшли зі мною побачитися?
Тепер я не пригадаю.
Гадаю, так. Але у мене вже все гаразд.
- У вас є партнер?
- Більш чи менш. Я вже не самотній.
Тепер цієї проблеми немає.
Сподіваюся, моє запитання вас
не засмутило.
Ні, ні, аж ніяк.
- То був її батько?
- Так.
- Питав мене, чи я не голубий.
- Жартуєш!
Ну, він вжив американський вислів,
щоб усе звучало трохи м'якше.
- Яка моя орієнтація?
- І що ти сказав?
- Що мені подобаються чоловіки.
- Справді?
Ні, дурненька, я йому збрехав.
Як він сміє таке у мене запитувати?
- Та кому до того діло?
- Ну, я рада знати.
Може, він ще спитав у старшої
медсестри, чи вона не лесбі?
Він у тебе не питав, що тобі
більше подобається: скотолозтво чи копрофагія?
Ні, ти маєш рацію.
Про таке негарно запитувати.
Можливо мені доведеться від'їхати,
тому я не приходитиму до тебе щотижня.
Але у Женеві мені запропонували творчу роботу,
хореографію, це так хвилююче,
у мене є одна ідея щодо балету.
Це називатиметься "Окопи".
Про Першу світову війну.
Проблема. Знадобиться багато чоловіків-
танцюристів, бо на війні, бачиш, багато солдатів.
Але у Женеві всі танцюють.
Це чудово.
Але треба й балерини, бо у балеті,
коли гине солдат,
із його тіла піднімається душа,
його дух, а це балерина.
Довга пачка, біла, як у "Жизель",
класична, але з червоною краплею крові.
Чудово.
- Так.
- Алісії це подобається.
Чудово, бо із смерті виникає життя.
- З чоловічого виникає жіноче.
- Ясно.
Із землі виникає...
виникають...
...дерево?
Ні. Із землі виникає...
Квіти?
Ні. Безтілесне.
Безтілесне, примарне, невловиме.
Звичайно.
І у мене є музика.
Пендерецького.
Вона для жертв Хіросіми, Другої
світової війни, але це не має значення.
Звичайно. Так чи інакше Алісія
її пам'ятає.
Це музика битви.
Вона різка.
А щодо музики смерті, то в мене є шедевр,
який ви зараз почуєте.
Будете приголомшені.
Бережи себе.
Ти теж бережи себе, Катерино.
Хоч ти і чудово виглядаєш.
"Окопи" треба ставити.
І я їх поставлю.
- Бережи її.
- Звичайно.
Поглянь.
Поставимо це біля вікна.
І ти бачитимеш через дорогу,
як твої подружки танцюють.
Поглянь.
Мені подобається ця кімната.
Я замовлю повний комплект.
І...
Заходь, зачини двері.
Як справи?
- Сідай.
- Дякую.
Алісіє, поглянь, хто прийшов.
Ми просто дихали свіжим повітрям,
читали журнали...
Що то за жінка щойно пішла?
Катерина, учителька Алісії.
- Її учителька?
- Так, учитель танців.
От у Катерини міцний характер.
Її академія якраз перед моїм будинком.
Алісія була її ученицею.
І Катерина любить її, як доньку.
ЧОТИРИ ТОКИ ТОМУ
Беніньйо, ти стоїш біля вікна уже
півгодини.
Іду, мам.
Ти мене переслідуєш?
Ні... Ну, так.
І?
Думаю, це твоє.
Ти, здається, впустила.
Дякую.
- Все на місці?
- Так.
- Я нічого не чіпав.
- Дякую.
- Куди ти ідеш?
- Додому.
Можна мені тебе провести?
Мені нічим зайнятися.
- Так, але я йду додому.
- Так, звичайно.
Добре.
Я не можу жити без танців.
І дивитися на те, як танцюють, теж люблю.
- Ти любиш танці?
- Мабуть. Ну, так.
Але я ніколи не ходив дивитися на танцюристок.
Що ти ще любиш, крім танців?
Я люблю подорожувати і часто ходжу
в сінематеку дивитися кіно.
Недавно я відкрила для себе німе кіно
і полюбила його.
- Німе кіно?
- Так.
- А ти що любиш, куди ходиш гуляти?
- Я не ходжу.
Тобі треба іноді розслаблятися.
Я доглядав за своєю матір'ю, але
вона померла два місяці тому.
Співчуваю.
Моя мати теж померла,
але це було давно.
Ну, от ми і прийшли.
Дякую, що віддав гаманець.
Доктор Ронсеро. Психіатр.
7 ліворуч.
Двадцять три.
Наступного дня я виглядав її,
але вона не прийшла.
Я знав її адресу і знав,
що її батько психіатр.
Офіс доктора Ронсеро.
Я хотів би домовитися про прийом.
Завтра о п'ятій вас влаштує?
- А раніше не вийде?
- Ні, завтра о п'ятій.
Гаразд.
Як вас звати?
Чого вам?
- Мені призначено на п'яту.
- Заходьте.
Не стійте там!
Вибачте.
- Беніньйо Мартін?
- Так.
Треба заповнити картку.
Я тільки хотів знову побачити Алісію,
але я мусив щось сказати її батькові-психіатрові,
тому я вирішив сказати йому,
що сумую за матір'ю.
- Ви сказали, останні п'ятнадцять років?
- Так.
Я почав, коли ще був дуже юним.
І протягом цих п'ятнадцяти років
ви займалися тільки тим,
що доглядали свою матір?
Я ніколи від неї не відходив.
Ну, я ще вчив медицину,
тому мені доводилося виходити на заняття.
Я також вивчав косметологію
та перукарське мистецтво,
але дистанційно.
Тобто ви робили зачіску матері
й накладали їй макіяж?
Звичайно, я підстригав, підфарбовував
їй волосся, слідкував за нігтями,
також я робив їй пілінг.
Моя мати не була інвалідом чи божевільною.
Вона просто була трохи лінива, розумієте?
Моя мати була красивою, і я не хотів,
щоб її краса згасала.
- Що сказав на це ваш батько?
- Нічого, а що він міг сказати?
- Він помер?
- Господи, ні.
Він живе у Швеції.
Я так думаю, бо...
Від нього давно не було звістки.
- Він не приїжджав вас навідати?
- Ні.
У нього вже давно інша сім'я,
ще відколи він покинув мою матір.
Ми не спілкуємося.
Чому ви до мене прийшли?
Ну...
У чому ваша проблема?
Моя? Ні в чому.
У вас має бути якась проблема,
якщо звертаєтесь до психіатра.
Самотність, гадаю.
У вас були сексуальні стосунки
з жінкою?
Чи з чоловіком?
Ні.
Я хотів би побачитися з вами
наступного тижня.
Зі мною щось не так?
Ні, не те щоб...
Ваша юність була досить специфічною.
- Та не такою вже й специфічною.
- Та ні.
Дуже специфічною.
Ну, як скажете.
Нам слід це проаналізувати глибше.
Так, проаналізуємо.
- Отже, я прийду наступного тижня?
- Чудово.
- Радий зустрічі.
- До побачення.
- Що ти там робиш?
- Я якраз ішов.
Не гнівайся.
Я посто хотів тебе побачити.
Я не завдам тобі шкоди.
Офіс доктора Ронсеро.
Привіт, Лола. Я тільки що висралася,
як слон.
Раз і два і три.
Вперед і тримаємо.
Продовжуйте без мене.
Алісія так і не прийшла.
Я не хотів злякати її знову, тому
не пішов, коли мені
було призначено її батьком.
Дощ ішов цілий тиждень.
Наступного разу я побачив її тут.
Що з нею сталося?
Збила машина в один із тих дощових днів.
Її батько не хотів, щоб вона лишалася сама
ні на хвилину.
Він попросив кращих медсестер,
у мене тут дуже добра репутація,
тому запропонували мене.
Коли він побачив мене, то згадав, як ми
зустрілись, і в нього з'явились сумніви,
врешті-решт, найняв тільки мене і Матильду.
То було чотири роки тому.
І от що зараз.
Так, Алісіє?
На вихідних я почав ходити
дивитися балет.
І в сінематеку.
Я намагаюся дивитися усі німі фільми.
Німецькі, американські, всі.
А потім я розповідаю їй, що я бачив.
Ці останні чотири роки
були найбагатшими у моєму житті.
Доглядав за Алісією, робив те, що їй подобається
робити, крім подорожей, звичайно.
А у мене з Лідією все навпаки.
Як так?
Я навіть торкнутися до неї не можу.
Я не впізнаю її тіла.
Я не можу допомогти медсестрам
перевернути її в ліжку.
І я почуваюся жалюгідним.
Поговори з нею.
Скажи їй це.
Я хотів би, але вона мене не чує.
Чому ти так у цьому впевнений?
Бо її мозок вимкнений.
Жіночий мозок - загадка,
а в такому стані тим більше.
На жінок треба звертати увагу, говорити
з ними, іноді бути уважним.
Пестити їх.
Пам'ятати, що вони існують,
що вони живі і багато для нас значать.
Це єдина терапія.
Я знаю з досвіду.
Який досвід у тебе з жінками?
Беніньйо, який у тебе був досвід
з жінками?
Що?
Який досвід був у тебе з жінками?
У мене? Великий.
Я жив день і ніч з однією 20 років,
а з цією вже 4 роки.
Мені подобається хлопець тореадорки.
Думаю, він міцний жеребчик.
Звідки ти знаєш? Ти з ним була?
Хочеш печива?
Ні, звичайно.
Видно по обличчю.
І по ширінці.
У мене шосте чуття.
Він дружить з Беніньйо, ні?
Так.
Але ж він не гомо, ні?
Ні в якому разі. Чи ти здуріла?
Ти хочеш сказати, що Беніньйо - гомо?
Ні. Але ходять чутки.
Ти дуже помиляєшся.
Доктор Вега мені так сказав.
А він звідки знає?
Йому сказав батько Алісії.
Я не схвалювала, що він такий
близький із пацієнткою,
але доктор Вега сказав мені
не перейматися.
Беніньйо не любить жінок,
йому більше подобаються чоловіки.
Боже мій! Я піду, можеш далі
роздирати його на шматки.
Бідолашна любить Беніньйо.
Гарний вибір, люба.
Я сьогодні вільний.
Іду в сінематеку.
- Хочеш піти?
- У мене зустріч з редактором.
Мені треба буде скоро повертатися до роботи.
Цій жінці погано.
- Беніньйо, будь ласка.
- Ти знаєш, про що я.
У неї дуже суха шкіра.
Подивимося.
Ось.
- Ти говорив із нею?
- Ні, і годі про це.
Бувай, Лідіє.
Із ним треба бути терплячою.
Працюй.
"Зменшений коханий"
У Рози грип.
Сподіваюся, вона тебе не заразила.
Я радий, що ти добре почуваєшся.
Усе одно я зроблю тобі масаж
і розітру розмариновим лосьйоном.
Ні, я в порядку.
Учора ввечері я дивився фільм...
який схвилював мене.
Це була любовна історія
між Альфредо,
у якого трохи зайвої ваги, як і в мене,
але він добрий парубок,
і Ампаро, його дівчиною-
науковцем.
Ампаро працює над експериментальною
дієтичною формулою,
що здійснить революцію в
дієтології.
"Ти егоїст.
Думаєш лише про себе".
"Є!"
"Це може бути небезпечно.
Я ще не тестувала це на людях".
"То ти досі думаєш, що я егоїст?"
"Це дивовижно!"
"Не хвилюйся, любий!"
"Я знайду антидот!"
Але час минав.
Попри всі зусилля
Ампаро не могла знайти
антидот, і Альфредо
зменшувався на очах.
"Я завжди тебе любитиму".
Щоб припинити її страждання,
Альфредо пішов.
Він покинув Мадрид
і вирушив до матері,
яку не бачив 10 років,
бо вона була жахливою.
Він навіть не сказав Ампаро,
де живе.
Багато різного трапляється у фільмах.
Але важливо те, що після років
докорів сумління і наукових пошуків
Ампаро знаходить адресу матері Альфредо.
І їде до неї.
"Готель Юкалі, Кімната N° 15".
"- Спи, моя люба.
- Що як я розчавлю тебе, коли поворухнуся?"
І Альфредо залишається
всередині неї...
назавжди.
ЧЕРЕЗ МІСЯЦЬ
Давай, поклади руки як слід.
Отак.
Тут так прохолодно.
Це чудово!
На терасі так добре, правда ж?
І Лідії подобається бути на терасі,
так?
Ти ж чув її, дуже подобається.
Подивися на них.
Вони ніби про нас базікають.
А як ти думаєш, про що вони б говорили?
Жінки розповідають одна одній все.
Лідія сказала б, що минуло два місяці
відтоді, як її скалічив бик.
Беньямін і Анжела, чи прийшли ви
сюди доброю волею,
щоб з'єднатися у шлюбі?
Так.
Тож нехай буде ваша воля,
об'єднайтеся в шлюбі,
візьміться за руки і промовте свою
згоду перед Богом і Його Церквою.
Я, Анжела, беру тебе, Беньяміна,
за свого чоловіка і віддаю себе тобі,
обіцяю бути вірною тобі в радості
і в горі,
у хворобі і при здоров'ї,
кожен день свого життя.
Нехай Господь, що проростив
цю любов між вас,
підтвердить цю взаємну згоду,
яку ви ствердили перед Його Церквою.
Що Господь об'єднав,
ніхто не розділить.
Що ти тут робиш?
Ми мали зустрітися в готелі.
Я передумала.
Мені завжди подобалися весілля.
А хіба тобі не треба було побачитися
із сестрою перед боєм?
Я дзвонила їй, вона буде в готелі.
Я мала пообіцяти, що ми повечеряємо
сьогодні в її барі.
Як скажеш.
Гарна церемонія, правда ж?
Прекрасна.
Я не думала, що вона така молода.
Я думаю, ти прийшла,
бо не довіряєш мені.
Я прийшла, бо ми не можемо й дня
прожити одне без одного.
Тобі не варто хвилюватися.
З Анжелою все скінчено.
У мене є доказ.
Під час церемонії я не плакав.
А ти плакала.
- Це так.
- Заспокойся.
- Ти мені не довіряєш?
- Це інше.
Я десять років від цього відходив,
але клянуся, все скінчено.
- Марко...
- Повір мені, все скінчено.
Ми з Анжелою багато подорожували.
Приводом було написання путівника
про якесь екзотичне місце,
але справжньою причиною було
тримати її подалі від наркотиків,
утекти з Мадриду.
Життя в Мадриді було пеклом.
Наші стосунки складалися тільки тоді,
коли ми втікали геть.
Після п'яти років спроб і семи
написаних путівників,
я привіз її сюди, в Люцену
до її батьків.
Вони тримали її подалі від наркотиків
і від мене.
- Ти досі її любив?
- Так.
Я розплакався, бо щось мене зворушило.
Мені стало шкода, що я не можу цим із нею поділитися.
Немає нічого гіршого, ніж кидати
того, кого досі любиш.
Яка сумна історія.
Кохання - найсумніша річ, коли воно йде,
як співає Жобін.
Нам треба поговорити після бою.
- Ми вже годину проговорили.
- Ти говорив.
Не я.
Ти права.
Лікар сказав, що мою ногу доведеться
ще місяці два лікувати.
Але знаєш що?
Я радий, що бик мене побуцав.
Тепер я можу лишатися з тобою,
аж поки ти не прокинешся, любове моя.
Ніхто мене від тебе не забере.
Ми зустрілися на весіллі місяць тому.
Лідія мала сказати тобі на весіллі,
але не сказала,
коли я побачив тебе в реанімації,
я зрозумів, що не сказала.
Вона через тебе плакала.
Вона дзвонила сказати мені,
що плаче, думаючи про мене.
Це востаннє ми говорили.
Оскільки я травмований,
то довго ще не вийду на арену.
Я хотів би лишатися з нею ці ночі.
Почувайся як вдома.
Дякую.
Здрастуй, Алісіє.
Я знову сам.
Визнай, ти дивився на її груди.
Важко не дивитися,
вони ростуть.
Я думаю поїхати.
- Як так?
- Треба працювати.
А як же Лідія?
Я їй більше не потрібен.
Ви розійшлися?
Можна і так сказати.
Повір мені, я бачив, що до цього йде.
Не питай як, але я бачив.
Було у ваших стосунках щось, вибач,
що, мені здається, не складалося.
Коли ти поїдеш?
- Дуже скоро, але ми перед цим побачимося.
- Сподіваюся.
Мені шкода, що ти йдеш.
- Я іду. Беніньйо, скоро побачимося.
- Так.
У неї ще немає місячних?
Якщо дивитися звіт про обстеження за
минулий місяць, то вже повинні бути.
Так, трохи затримуються.
Затримка два тижні.
Це вже забагато.
А ти впевнений, що вони були минулого місяця?
Я сам їй підкладав рушник.
У тебе тоді якраз був грип.
Вона якась аж набухла.
Так, але ж вони бувають нерегулярними.
У Лідії взагалі припинилися.
Ти правий. Але все-таки треба
сказати доктору Вега.
Я приніс деякі з своїх путівників
для тебе й Алісії.
Дякую.
Я попрощався з Лідією.
Я намагався побачити Алісію, але там були
доктор Вега і старша медсестра, мене не пустили.
Щось сталося?
Ні, думаю, в Алісії якась інфекція.
Можеш підвезти мене додому?
У мене закінчилася зміна.
Сподіваюся, це не дуже серйозно.
Не знаю.
Вони роблять аналізи, але
мені теж нічого не кажуть.
Абіджан, Ємен, Бразилія,
Абіджан, Ємен, Бразилія,
Туреччина, Куба.
- Я ночами читатиму їх Алісії.
- Це ж тільки путівники.
Ти написав їх, вони мають бути особливими.
- Ти їдеш сам?
- Так.
Я хотів би поговорити з тобою,
перш ніж ми розпрощаємося.
- Про що?
- Самотність.
Я хочу одружитися.
Одружитися? З ким?
З Алісією, звичайно!
Ти божевільний!
Ми ладнаємо краще,
ніж більшість одружених пар.
Чому чоловік не може хотіти одружитися
із жінкою, яку любить?
Тому що жінка в комі!
Тому що жодною частиною тіла
Алісія не може сказати: "Так!"
Тому що ми не знаємо, чи
вегетативний стан насправді життя!
Сідай у машину.
- Як ти можеш таке казати?
- Сідай у машину!
Твої стосунки з Алісією - монолог,
це божевілля.
Я не кажу, що твої розмови марні, люди говорять
і до рослин, але не одружуються з ними!
Не можу повірити, що ти це кажеш.
Я думав, ти інакший.
Пообіцяй, що більше про це й мови
не буде, навіть не думай про це!
- Пообіцяй мені!
- Чому?
Якщо ти скажеш про це комусь іншому,
у тебе будуть великі проблеми,
і мене не буде, щоб прийти на допомогу.
Якщо це зробить тебе щасливішим, я обіцяю.
- Як би вона тобі не подобалася...
- Вона тобі теж подобається?
Звичайно, а як же інакше?
Ти теж їй подобаєшся.
Беніньйо, Алісія практично мертва!
Вона не може мати ніяких почуттів
ні до тебе, ні до мене,
ні навіть до себе!
Затям це собі!
Наша пацієнтка Алісія Ронсеро
була згвалтована і зараз вагітна.
Я ще нічого не казав її батькові,
бо спершу хочу з'ясувати,
який виродок із моєї клініки це зробив.
Сеньйор, ми усі надзвичайно стурбовані.
Ви за це відповідаєте.
Алісія була на вашому поверсі.
Тоді дозвольте мені пояснити
ситуацію.
Роза, будь ласка...
Місячні Алісії припинилися
два місяці тому.
Спершу я думала, що це тільки місяць,
але я помилилася.
Про це не згадано у звіті
за минулий місяць.
Взагалі там написано,
що саме ти міняла їй прокладку.
Того тижня я якраз злягла із грипом.
Це ти написав, так, Беніньйо?
Це твій почерк.
Так, то був я.
Чому ти написав неправду?
Не хотів спричиняти тривогу.
Це не вперше у пацієнтки
припиняються місячні.
Це правда.
Чому ніхто не помітив?
Де медсестра, яка чергувала ночами?
Матильда? Вона дзвонила,
не може сьогодні прийти.
Невже вона не помітила нічого дивного?
У Матильди сімейні проблеми.
Вона не могла працювати багато ночей.
А хто її заміняв?
Мені що, говорити її батькові,
що його донькою опікується
цей ідіот дні й ночі?
Будь ласка!
Заспокойтеся.
Я не знаю, чи усвідомлюєш ти,
що ти головний підозрюваний.
Чому ти приховував ті перші
пропущені місячні?
Я впевнений, у тебе є пояснення.
Ти не міг зашкодити Алісії.
У цьому можна бути певним.
Тоді...
Минулої ночі я був на парковці й чув
розмову між Беніньйо і Марком.
Беніньйо говорив, що хотів би одружитися
з Алісією.
Сеньйор Сулоага намагався
його відговорити,
але Беніньйо і слухати не хотів,
він був засмучений.
Він також сказав, що знає багато
одружених пар,
які й наполовину так добре
не співіснували, як він і Алісія.
ЙОРДАНІЯ, ВІСІМ МІСЯЦІВ ПОТОМУ
Лідію Гонсалес похоронили учора,
13 квітня, на кладовищі Альмудена.
33-річна тореадор, донька Антоніо Гонсалеса,
перебувала у комі з...
Клініка "Ліс".
Можна мені поговорити з Беніньйо Мартіном?
Він на другому поверсі.
- Він більше тут не працює.
- Пробачте, сеньйорита...
- Ви впевнені?
- Цілком.
- А медестра Роза?
- А хто дзвонить?
- Марко Сулоага.
- Я вас з'єднаю.
- Мені треба поставити печать, це де?
- Прямо по коридору, адміністрація.
- Хто це?
- Марко Сулоага.
Я дзвоню з Йорданії.
Я прочитав, що Лідія померла.
Так, це правда.
Співчуваю, Марко.
Чому мені не сказали?
У нас тут так багато проблем.
Що відбувається? Мені сказали,
що Беніньйо не працює.
Беніньйо в тюрмі.
У тюрмі? За що?
Його звинувачують у згвалтуванні Алісії.
Про що ти говориш?
Постарайся йому допомогти.
У бідолахи нікого немає.
- А ти ходила з ним бачитися?
- Я?
Після того що він зробив, я не можу.
Але йому потрібна допомога,
а ти його друг.
- Добре. У якій він тюрмі?
- В Сеговії.
Зачекайте мене, будь ласка, тут.
Я хотів би побачитися з ув'язненим.
Вам у двері ліворуч.
Дякую.
Чим я можу вам допомогти?
Я хотів би побачитися із Беніньйо
Мартіном.
Сьогодні не день відвідин,
але я подивлюся.
Вибачте, я вас не чую.
Мені дуже шкода. Сьогодні не день відвідин.
І більш того, затриманий не просив про зустріч.
Він не знає, що я в Мадриді.
Я приїхав учора.
Ви родич?
Ні, я друг.
Мене звати Марко Сулоага.
- Дозвольте ваші документи?
- Так, звичайно.
Можна мені йому подзвонити?
Вам не можна йому дзвонити,
але він може подзвонити вам.
У мене змінився номер.
Ви можете передати йому мій новий номер?
- Звичайно.
- Дякую.
Чудово.
Ви маєте пам'ятати, що дні відвідин -
субота і неділя.
Але лише затриманий може попросити
про зустріч.
Якщо він не захоче вас бачити,
то ми нічого не вдіємо.
Він захоче мене бачити.
До речі, у нас тут не ув'язнені...
Я вас не чую.
Перепрошую. У нас не у'язнені,
а затримані.
Дякую і до побачення.
- 627...
- Чекайте.
...96...
...64...
...09.
Ні, 9.
Чорт.
627...
- Алло?
- Марко, це ти?
- Так, Беніньйо.
- Радий тебе чути.
Я попросив про зустріч з тобою.
Побачимося в суботу.
Гаразд.
- Де ти?
- Біля клініки.
Доктор Вега мені все розказав.
Як ти міг, Беніньйо?
Ти ж повернувся не для того,
щоб визвірятися на мене?
Ні. Тобі щось потрібно?
Мені потрібна інформація. Як Алісія?
Персоналу заборонили говорити зі мною.
Вона в іншій клініці,
вони не знають де.
Я не вірю.
Я теж, але мені не дивно,
що це приховують.
Гей, старий, ти досі мій друг?
Звичайно, як ти думаєш,
навіщо я тут?
Тоді довідайся,
що сталося з Алісією.
Чи вона жива, чи у неї дитина,
чи дитина жива...
Мені треба знати.
Розумієш, правда ж?
Так.
Я спробую довідатися.
Побачимося в суботу.
- Ти щось вивідав?
- Ще ні, але вивідаю. Будь терплячим.
Я терпів до дня, коли мала народитися
дитина, але то було місяць тому.
Доведеться зачекати.
Чорт!
Чим тут займаєшся цілими днями?
Працюю в лазареті.
В'язниця нова, людей мало.
Тут тихо.
Знадвору навіть на в'язницю не схоже.
Та забудь про тюрму!
Моя проблема в тому, що я не бачу
Алісію.
Медичний експерт і батько Алісії
кажуть, що я психопат.
Так, психопат.
Кажуть, що це допоможе мені на суді,
але мені на це плювати.
Мені треба побачити Алісію
і довідатися, чим це скінчилося.
Якщо я далі нічого не знатиму,
то просто здохну.
Вони кажуть, я психопат?
Що ж, тоді я і поводитимуся,
як психопат.
Не кажи так, будь ласка!
І знайди мені іншого адвоката.
Бо той, що в мене є, ледь не кидається
на мене як навіжений.
Добре.
Я скажу конс'єржці, щоб дала
тобі мій ключ.
Здай квартиру, щоб оплатити адвоката.
Я її зніму, бо я свою теж здав.
Чудово. Я радий, що ти будеш моїм
квартирантом.
Я багато про тебе думав, особливо вночі.
Чому вночі?
Бо ночами я багато читаю.
Я прочитав усі твої путівники.
Це було ніби кількамісячна подорож
з тобою,
і ти розповідав мені те,
про що ніхто в дорозі не говорить.
Мій улюблений - про Гавану.
Я справді захоплювався тими людьми,
в яких нічого немає, але вони такі винахідливі.
Коли ти описуєш кубинку,
яка висунулася з вікна
і спостерігає за тим,
як минає час і нічого не відбувається...
Я подумав, що та жінка, то я.
Доброго ранку, сеньйора.
Я друг Беніньйо.
- Ви Марко, аргентинець?
- Так.
Я конс'єржка.
Беніньйо мені подзвонив і сказав,
що ви винаймете квартиру.
- Саме так.
- Там дуже брудно,
бо він суворо заборонив мені
заходити і прибирати.
Я б грошей з нього не брала...
Не хвилюйтеся,
я про все подбаю.
- Дати вам ключ?
- Так.
Подивимося, чи я його знайду.
- Ви з ним бачилися?
- Так.
- І як він?
- Нормально.
Бідолашний, навіть у тюрму потрапив
невдало.
Це питання так мало висвітлювали.
Жоден сраний телеканал сюди не приїхав,
жоден папарацці.
Скільки всяких гівняних шоу показують,
а ніхто не приїхав взяти у мене інтерв'ю.
Ці "мас-медія" в нашій країні
жалюгідні просто.
Так, маєте рацію.
- Ключі...
- О, так.
Дякую.
До речі, ви не знаєте,
чому Беніньйо посадили?
Він такий тихий,
з ним і не поговориш.
- Беніньйо не винен.
- Звичайно.
- Але не винен у чому?
- Я не знаю.
Та думаю, що знаєте,
тільки не хочете мені казати.
- Але я все одно у вас випитаю.
- Добре.
До зустрічі, сеньйоро.
Якщо вам щось знадобиться,
я завжди на місці.
Я була така приголомшена, Алісіє,
коли побачила тебе сьогодні,
саму, на милицях.
Ви бачили?
- Як сьогоднішня реабілітація?
- Дуже добре.
- Стомлена?
- Так, дуже.
Це не має значення.
Ми виконаємо іще додаткові вправи.
Розтягнемо ноги.
- Я зробила сьогодні 100.
- А ми зробимо іще кілька.
- Доброго ранку.
- Я хочу побачити сеньйора Санса.
- Заходьте.
- Дякую.
Плід народився мертвим.
То був хлопчик.
Але Алісія прокинулася.
Треба сказати Беніньйо.
Зважаючи на його душевний стан, краще не треба.
Він може зробити щось божевільне.
Але я не можу йому брехати.
Я його єдиний друг, він мені довіряє.
Я це зроблю.
Для мене це не дилема.
Я скажу йому, що Алісія в комі,
а дитина мертва.
Але ви маєте пообіцяти мені,
що нічого не скажете.
А його можуть випустити під заставу?
Це буде дуже складно і дорого.
Але можна спробувати.
Номер вісім.
Ти намок.
Трохи.
Не застудися.
Коли прийдеш додому,
випий гарячого молока
з медом.
Добре.
Відколи я тут, мені подобаються дощові дні.
Ти бачився із новим адвокатом?
Так.
Він був тут.
Усе розказав.
- Мої справи погані?
- Чесно кажучи, так.
Щонайменше, пологи їй не нашкодили.
Це єдине, що мене втішає і дає надію.
З тобою все гаразд?
Хотів би я тебе обійняти.
Але треба просити про побачення сам на сам.
Я вже просив, розумієш?
Почали допитуватися, чи я твій бойфренд.
Я не посмів сказати "так",
якщо це тебе хвилює.
Це мене зовсім не хвилює.
Можеш казати, що захочеш.
У своєму житті я обіймав дуже
мало людей.
Повідомлення...
Марко, я хотів сказати тобі,
який я радий був тебе сьогодні побачити
і попрощатися.
Ти ж знаєш, мене звідси не випустять.
Або замкнуть в іншому місці.
Я не хочу жити у світі без Алісії,
у місці, де мені не можна навіть
тримати її заколку.
Тому я вирішив утекти.
Я не говорив тобі, щоб ти не
намагався мене зупинити.
Міцно обнімаю, Марку.
Таксі!
У Сеговію.
- Сеговію?
- Так, у тюрму.
Мені негайно треба бачити
Беніньйо Мартіна.
Я знаю, що це поза правилами,
але це питання життя і смерті.
Директор чекає вас у своєму кабінеті.
Мене?
Де його кабінет?
Офіцер вас проведе.
Сюди.
Праворуч.
Викладіть усе з кишень, будь ласка.
Гей, чекайте, не біжіть!
Чекайте.
Це там. У кінці.
Здрастуйте.
Я Марко Сулоага.
Беніньйо Мартін залишив вам листа.
Дорогий Марко, досі йде дощ.
Думаю, це гарний знак.
Коли стався нещасний випадок із Алісією,
теж ішов дощ.
Я пишу це тобі перед тим, як утекти.
Сподіваюся, я прийняв досить, щоб упасти
в кому і возз'єднатися з нею.
Ти мій єдиний друг.
Я залишаю тобі свій дім,
який я готував для себе й Алісії.
Де б я не опинився, прийди до мене
і поговори зі мною.
Розказуй мені все,
нічого не приховуй.
Прощай, мій друже.
Ці речі у нього забрали,
а це його речі з камери.
Підпишіться тут.
Сеньйор? Вам треба тут підписатися.
Беніньйо, це я.
Алісія жива.
Ти її розбудив.
Коли я почув твоє повідомлення, то помчав
назад у в'язницю, але було надто пізно.
Я поклав заколку Алісії тобі в кишеню.
І я також поклав фото Алісії
і твоєї матері,
щоб вони були з тобою навіки.
Хвилі.
Жорстокі хвилі. Самець унизу,
самка згори.
Я принесу води.
Сідай.
Усе гаразд?
Так.
Я не знаю.
Мені набагато краще.
Що?
Ходімо, давай повернемось.
- Що ти їй сказав?
- Нічого.
Я бачила, як ви говорили.
Алісія спитала, чи зі мною все добре,
от і все.
Якщо побачиш мене по сусідству,
не хвилюйся.
Я живу навпроти твоєї академії.
- У будинку Беніньйо?
- Так.
Чому ти там живеш?
Беніньйо помер.
Колись, можливо, поговоримо.
Так, і все буде простіше,
ніж ти думаєш.
У світі немає нічого простого.
Я закохана в балет,
нічого простого немає.
переклад: Сяник та
Орися aka antusyrzhuk
Більше на
http://cinemasterpiece.wordpress.com
шукайте нас на:
http://idiscoverbooks.tumblr.com/
http://www.facebook.com/movy.europe