Tip:
Highlight text to annotate it
X
Нічого собі!
О, дивіться! Ого! Веселка
у дві підкови на ціле небо!
О Боже! О! Клас!
Здуріти можна!
Це якийсь знак?
Вони такі яскраві!
Такі яскраві і соковиті! Опа!
Здається, я ще й третю
підкову бачу!
Я вже цілий квартал оббіг!
МИ – МІЛЛЕРИ
Так, знаю.
Ні, ні! Так! Я слухаю.
Ні, мамо, я тебе слухаю!
- Тайрон.
- Ти любиш розіграші?
- Ні, бо я...
- Ва-а-а!
Вітт: Підкинеш десятку?
Потім віддам.
Кайф з Аляски - посівні коноплі 90%
Пречудово
Зустрінемось як завжди -
Трава є?
Я вже їду, люба.
Я вже в машині, кажу тобі!
Девід! Девід Кларк!
Рік Нетенсон!
- Вибач.
- Малюк Рікі! Ми вчилися в коледжі!
А, йоксель! Еге, здоров!
Ми хапонули екстазі на концерті
Метьюза, і я тебе поцілував.
А, точно, пам'ятаю, так.
Ага, під "Креш".
Так.
Круто. Я тебе не впізнав,
ти так змінився, що...
Та ясно. Я погладшав,
коли діти з'явились.
Ти ж в курсі, як це.
Взагалі-то, я не в курсі.
Не може бути! Ну ти даєш!
Досі вільний птах?
Ну, ти курвий паскудник!
Який же ти щасливий паскудник.
Просто неймовірно.
Зара. Ось тобі на згадку про коледж.
Релаксант.
Ти досі продаєш траву?
Найкращу в Денвері.
Здуріти можна! Нічого собі!
Слухай, це круто!
- Досі торгуєш.
- Так.
Я тобі заздрю.
Ну подивись! Ні дружини, ні дітей.
Ні відповідальності.
Нічогісінько.
Ти можеш здохнути завтра.
Ніхто й не знатиме.
- О, я б теж так хотів!
- Ага.
Ти не подумай,
я не те мав на увазі, ну...
Та ні, я розумію, мене це не парить.
Все нормально.
- Був радий побачитись.
- І я був дуже радий.
Щасти! Я вірю в тебе.
- Чуєш, Девід?
- Що?
- Зафрендь мене – поковбасимось!
- Ні, не варто.
- Та ну тебе!
- Щастя тобі в сім'ї!
Чорт! Капець!
Слухай, чудові новини: сьогодні
накуримось і пофестивалимо!
Ой, вибач, доню, дай мамі трубку.
- Ти танцюєш суперкруто!
- Дякую.
Я Кимберлі, через "и".
А я Роуз, через "Р".
Це твій псевдонім?
- Мій хто?
- Псевдонім.
Придумай собі якийсь,
щоб захищатися від збоченців.
Це має бути щось просте. Ну,
сексуальне, ніжне і не дуже довге.
- У тебе є прізвисько?
- Ну аякже!
Ну от, ним і назвись, бо...
І навіть татушка є. Показати?
О, знаєш, ні...
Заціни!
Піськосховище. Нічого собі.
Тут і стрілка є вниз.
Правда, це суперсексуально?
Піськосховище, на сцену!
О, ти диви! Аж вищить
від радості! Попустить.
Роуз! У тебе, типу, перерва, однак,
п'ятий столик замовив персоналку.
Тільки тримай дистанцію,
у нього гаки, як у Крюгера.
Як він знову потрапив сюди?
Певно, він старий ведмежатник.
Ну що? Як там робота?
А тобі яке діло?
Просто питаю.
Знаєш, краще не питай.
Добре. А твій притрушений
хлопець прийде?
Ні. Джиммі в батьків. А що?
А те, що він винен мені
чотириста баксів, тож...
А не треба було давати траву в борг.
Добре. Дякую.
Бо я подумав, що, може, ти допоможеш
йому і заплатиш за нього.
- Дулю тобі з маком.
- Сусідко, я був би тобі дуже вдячний.
Сусідка? Справді? Не сусідкай мені.
Ти наркоша. У тебе
з хати пітняками смердить.
Це сир з благородною пліснявою.
Це він так пахне. Це нормально.
І він недешевий.
Роуз! Мені твого листа кинули.
Я б тобі позичив на оренду,
але ж я не сусід, а наркоша.
Сплатіть за оренду!
Який же ти козел!
Так і здохнеш на самоті!
А ти будеш до старості
дрібноту з трусів виймати!
У мої труси кладуть тільки двадцятки!
Здоров, Девід.
- Здоров, Кенні.
- Я чув, ви з місіс О'Райлі сварились.
Ми фліртували, Кенні.
У коледжі зрозумієш.
А якого ти не спиш? Друга ночі.
Де твоя мама?
- А пішла випити. З другом.
- Коли?
На тому тижні.
То я тут, типу, тусуюсь сам.
Тож я такий собі Хан-Соло.
То я хотів спитати, можна в тебе...
- Неповнолітнім не продаю.
- Мені 18. Я скоро житиму сам.
Я вже не малий.
Малий. Бувай.
Віддай мій телефон, придурок!
- Які ж ви козли!
- Люба.
Не чіпайте її!
- Вибач, сонце!
- Ану, відпустіть її!
Кажу, відчепись.
А щоб тобі, Кенні!
- Ти що, типу, крутий?
- Не треба...
Гей! Гей!
Тихо, тихо! Що тут робиться?
- Вали звідси нафіг, дідуган!
- То ти не дівка!
Я ледь не всрався. Голос низький,
а патли, наче у дівки.
Ці козли хочуть забрати у мене айфон!
Звідки в тебе айфон?
Ти ж наче бомжуєш.
Знаєш що? Пішов ти в дупу!
Добре. Було прикольно. Тусуйтесь.
- Ходімо додому.
- Що? Ні!
Вони чіпляються до неї –
це неправильно!
І що ти нам зробиш, лошара?
Ти, на хрін, герой?
Ні, він не герой.
Він малий і дурний.
Коротше, так: залиште дівку
і йдіть собі гуляти. Ну, що, згода?
- Йдіть гуляти?
- Так.
- Чувак, ти що, коп?
- Ніякий він не коп. Він реально крутий.
- Дякую.
- Він наркоту продає!
- Справді?
- До біса тебе, Кенні.
Торбу віддавай.
Я не хочу бійки.
А ніякої бійки не буде.
Дядя, або ти її віддаси,
або я вжену тобі ножа в шию – і ляжеш.
Нефіговий у мене вибір, так? Гаразд.
Добре, забирай рюкзак.
Тримай...
Тікай, Кенні!
Тобі кирдос!
Альо, вибач, я не чула дзвінка.
То ми йдемо в клуб чи як?
Сволота! Трясця!
От зараза!
Йоханий! Який тупняк!
Ну що, лошара.
Дострибався?
- І з сейфа теж вигрібай.
- Ні фіга собі!
Це не мої гроші. Заберете їх,
мій бос уб'є мене.
Як ти, Девід? Я допоможу,
поліцію викличу.
Ні, я в порядку.
Найкращі омлети в Денвері
Бред Ґардлінґер
Повісити
Гей!
Альо, якого?
Тебе містер Бред викликає!
Не кажіть, куди ми йдемо,
я люблю сюрпризи.
- Ніжніше.
- Я вас слухаю.
Вітаю! Ви чорних замовляли?
Мовчу! От псих!
Девід Кларк прийшов
до містера Ґардлінґера.
Я йому передам.
Чогось випити бажаєте?
Кави, чаю? Енергетика?
Знаєте, енергетик мені б не завадив.
- Уже несу.
- Дякую.
Хвилинку! А вам енергії
не треба? Я пригощаю.
Треба ж електролітами зарядитися.
Бо ще вирубиться під час
ваших любовних ігор!
До зустрічі!
Акуратно!
Легше!
Добре, я тут залишусь,
якщо ви не проти.
Дякую, дякую. Так значно краще.
Девід Кларк!
Тебе було нелегко знайти!
Дивись, плівку не порви.
Бред, що це за фігня?
Слухай, я збирався тобі подзвонити!
Не вбивай мене!
Мене обчистили, чесно! Я клянуся!
Тихо! Тихо! Що таке?
А, ти про плівку?
Так, про плівку!
Я дивився "Декстера"!
Видихни. Я собі новий
дах ставлю, дятел!
Бачив би ти свою пику зараз!
Що, обдрислявся?
А що, по-твоєму, я мав думати?
Двоє чорних амбалів,
мішок на голову і все таке!
Пробач мені, будь ласка.
Я не хотів тебе лякати.
- Проїхали.
- Ти ж не забув, що я вбиваю людей?
Я пам'ятаю.
Ну добре, сідай!
А це що за фігня?
Що? А, ти про косатку.
Так, я купив косатку.
У мене до фіга бабла.
І ти купив косатку?
Так, бо тачки я не люблю.
- Ага, ясно.
- То де мої гроші, Девід?
Припини. Ми ж друзяки.
Я згоден, ми друзяки,
але ми вже не в коледжі,
ми не якимись косячками торгуємо.
Ти мені винен сорок
три тисячі доларів.
Кажу ж тобі, грабонули мене!
У мене все забрали!
І те, що заробив, і ті двадцять
штук, що я відклав. Я в дупі.
Я розумію, ситуація – гімно. Проте,
ми з тобою витягнемо з неї ґешефт.
- Класно.
- У мене в Мексиці...
є крапалик дуже непоганої травички.
І вона потрібна мені тут у неділю.
А мій кур'єр зараз не може
працювати, бо його вбили.
І тут якраз твій вихід!
Привези мій товар!
Бо я ж тобі довіряю!
Ти поїдеш у Мексику, привезеш мені
товар – і я пробачу тобі твій борг,
та ще й виплачу стандартний гонорар
кур'єра, 100 000 доларів.
Ти даси мені сто штук за те, щоб
я перевіз через кордон крапалик?
Крапалик з плюсом, невеличким.
Спершу мене грабонули
два кучерявих дебіли,
а тепер ти хочеш, щоб я став
злочинцем міжнародного масштабу?
Це халявне бабло, Девід! Тобі
треба лише поїхати в Мексику,
за цією адресою, і сказати,
що ти від Пабло Гекона.
- І хто, в біса, цей Пабло Гекон?
- Це я.
Бо мексиканці висміюють таке ім'я,
як Бред Ґардлінґер.
Усі одразу палять, що ти білий.
Бачиш? Дядько Бред усе продумав!
Ну, не знаю. Щось я не певен.
Боюсь, я не зможу.
Це ж федеральний злочин!
Якщо мене схоплять на кордоні,
за півкіло мені дадуть, ну не знаю...
25 років у мексиканській тюрмі.
І це якщо пощастить!
Так, слухай, це жах.
- Хоча ти забув один нюанс.
- Який?
У тебе тупо немає вибору.
То ти станеш іще крутішим
драг-дилером?
Контрабандистом, Кенні.
Це зовсім інше.
Контрабанда
Тебе ж, мабуть,
на кордоні труситимуть.
Не ображайся, але
ти викапаний драг-дилер.
- Що, серйозно? Дякую, чувак.
- Можна замаскуватись.
- Що?
- Замаскуватись.
Я думав, почулося. Замаскуватись!
І що, мені одягнутись, як...
Що зараз одягають на Хеловін?
Як Бейн у "Бетмені"? Типу такого?
Маску надіти з трубками?
Не треба тут нишпорити.
У мене наркотиків немає! Це геніально!
Вибачте! Вітаю вас!
Вибачайте, що турбую. Я шукаю
ферму біля зоопарку, і щось блуконув.
Вали нафіг, чмо вусате!
Це моя вина, бо я в мапах розбираюся,
як порося у нотній грамоті.
Гей! Тут зупинятись не можна!
Правильно! Штрафони їх, як слід!
Господи, я сильно вибачаюся, сер,
я просто не знаю, куди їхати.
Я допоможу. У нашому
місті легко заблукати.
Нам треба знайти зоопарк.
Проїдьте два квартали прямо, тоді
ліворуч, далі ще два квартали...
Лайно собаче.
Дякую, дебіли.
Роуз, там один хлопець тебе питає.
Будь з ним ніжна!
Клас!
Привіт! Я Роуз.
- Привіт.
- Що? О, Боже...
- Ні, Роуз! Роуз!
- Ні, ні!
Послухай мене.
Ну, ти й козел.
Не хвилюйся. Тобі
не треба роздягатись.
Хоч я буду не проти.
- Блін.
- Чого ти хочеш?
Хочу запропонувати тобі заробити
десять штук.
- Що?
- Роуз, послухай.
Поїдь зі мною на ці вихідні
у Мексику, добре?
Добре? А додому повернемось
у фургоні-хатинці.
- А у фургоні буде трохи трави.
- Наркоторгівля?
Не наркоторгівля. Ніяк.
Це контрабанда.
- Ти зовсім здурів?
- Роуз, послухай, будь ласка.
Мені їхати через кордон самому?
До побачення! Це стрьомно! Розумієш?
А от сімейних ніхто не перевіряє.
То як, Роуз?
Побудеш моєю дружиною?
Нічого тупішого я в житті не чула!
Слухай, Роуз! Десять штук!
А квиток на літак я тобі вже купив.
Я тобі не продамся!
А я тебе і не купую!
Я беру тебе в оренду!
Як у фільмі "Красуня"!
У фільмі "Красуня"
вона була хвойдою!
І я тобі не довіряю!
- Що вона сказала?
- А ти, блін, як думаєш? Відмовилась!
Круто! То поїдемо вдвох.
Батько з сином мандрують Мексикою!
Ти смієшся? Ми вдвох у фургоні? Та
всі подумають, що ми хтиві збоченці!
Забудь. Це не варіант.
Нам потрібна жінка.
І якщо ти не знаєш такої,
котра може поїхати, мені триндець.
Я знаю таку!
Я не вкурила. А що я матиму?
Ну, я думав, може, дах над
головою та трохи гарячої їжі.
І буде нормально.
А я думаю, штуцер.
Добре. Тисяча баксів. І не більше!
Круто. Якщо нас візьмуть, я скажу,
що ти накурив і викрав мене. Ніштяк?
Так, я згоден. Гаразд.
Нормальок. Але це все.
Кенні, познайомся із сестрою.
Це клас! Завжди хотів мати сестру.
- Зніми його з мене!
- Усе, давай. Ходімо.
- Ходімо, треба тебе відмити.
- Чувак, ти хворий?
- Не кажи так.
- Вибач, я не хотів її образити.
Піськосховище!
Роуз! Класно, що ти тут.
А я хотів розповісти тобі
про певні
- ...зміни в корпоративній політиці.
- Наприклад?
Я хочу, щоб ти почала займатися
сексом з клієнтами.
Що? Це ж зовсім протизаконно, Тод.
Перестань! А що поробиш?
Я ж маю чимось відповісти цим
козлам, які відкрилися через дорогу!
Ти про магазин "Епл"?
Так, вони знищують нас.
О Боже.
Ну все! Цього не буде. Я йду!
Ви вже чули новину?
Ми будемо шпекатися з клієнтами!
Піськосховище в захваті.
Я йду звідси. Я йду геть.
Я звільняюсь.
Повідомлення про виселення
Капець.
Капець.
Приберемо ваш дім, як рідна мамця!
Класні вирізки
Знаєш, Кейсі, а нова зачіска
тобі не завадить.
Тобто, ти ж безпритульна,
і тобі, мабуть...
Я не безпритульна, дурило, у мене
є дім, але я пішла від батьків, бо...
О Боже, замовкніть! Я зараз не хочу
слухати твою трагічну історію.
Бо я такий вразливий, що
"Скарб" боюсь дивитися.
А краще ось!
Дайте мені трохи посидіти спокійно,
підіть і купіть собі новий одяг.
Щось таке, що чемні діти носять,
а не цей мотлох.
Добре? Дякую.
Стоп! Стоп!
Тобі не треба, ти вже
маєш ботанський вигляд.
На, візьми ще й ці,
бо ти схожа на Емінема.
Іди з нею, щоб гроші не свиснула.
І дивись, щоб вона косуху не купила!
Девід Кларк?
Отже, що ми сьогодні робимо?
Так! Щось таке, щоб
мій вигляд кричав:
"Я прокидаюся щодня о п'ятій ранку,
щоб півтори години пертися на роботу,
де мій довбаний бос хоче,
щоб я цілував йому дупу,
аби я міг годувати своїх
верескливих дітей і дружину,
схиблену на тренінгах
по саморозвитку,
і я так житиму до того дня, поки не
наважуся запхнути собі дуло в рота".
От така.
Точно, така. Зробіть отак.
Міжнародний аеропорт Денвера
Гаразд.
Повна перевірка.
Вас усе влаштовує?
Все прекрасно!
Ми тут летимо на сімейне свято.
До бабуні в гості.
У вас просто чудова сім'я.
О, дуже вам дякую. Це мій син,
Кенні Міллер, ось він.
- І моя донечка...
- Кейсі!
Кейсі! Кейсі Міллер, так-так.
А я Девід Міллер.
Ми – Міллери!
Я такий заклопотаний батько!
Стільки мороки з тими підлітками!
Так, у мене стільки типово
дівчачих проблем,
випускний і вступ до коледжу,
і з ким мені зустрічатися.
Плюс, у мене затримка
на цілих два місяці,
і це дуже дивно, бо я
займаюсь виключно аналом.
Ну все, годі.
Що ж, дякую вам за турботу, Наталі.
Сідайте, будь ласка!
Ти що, зовсім хвора?
Ні, дякую. Не треба, дякую, це все.
Вибачте.
- Кохана! Нарешті! Ти встигла!
- Іди в сраку.
Вибач, вибач, вибач.
- У тебе такий продуманий вигляд, ти...
- Цить. Не починай, добре?
Салют, мамо!
Господи!
А це хто така?
Це, розумієш, це твоя донька. Кейсі.
Салют!
Я хочу тридцять тисяч.
- Дупа злипнеться!
- Щасливого польоту!
Що? Ні! Чекай! Добре. Кровопивця!
Щаслива дружина – щаслива родина!
Дітки, привіт!
- Так, дайте мамі пройти.
- Добре.
- Ти що?
- Ой, я не хотів.
Що за фігня? Попереджаю,
щоб ти ніколи...
Сім'я має порадитись!
Бігом на вихід, бігом!
- Я ненавмисне!
- Та чхав я на це!
- Він мені в око зацідив!
- Шуруй, кажу! Нікому це не цікаво!
Якого біса? Що за дебільні манси?
Чого ти бурчиш, як стара бабуня?
Господи!
Ми ж іще не на кордоні,
кому яке діло, що ми робимо?
Не треба привертати до себе
увагу. Тобі ясно, бомжаро!
Гей, не розмовляй з нею так!
Роуз, помовч, гаразд? Тебе
зараз має турбувати лише те,
щоб люди повірили, що ти
можеш бути чиєюсь матір'ю, ясно?
Ти що, смієшся?
Це для мене легше легшого.
Вибачте.
Боже, благослови нашу
сімейну мандрівку.
І допоможи Девіду безпечно
повернути нас додому.
Хай Кенні і Кейсі зблизяться,
і хай їх завжди
зігріває тепло наших
люблячих сердець.
І хай усі пасажири цього
літака будуть здорові,
і живуть довго і щасливо.
Навіть євреї.
- Амінь.
- Чудові слова.
Це було дивовижно.
Якби ж то моя сім'я була така.
Ой, ні, припиніть. Ні.
Ні, ні! Ідіть до мене. Обіймемось.
Не плачте.
Ну, не плачте, дорогенька.
З'їв, козел?
Вам краще?
А тушковану картопельку можна
засипати кукурудзяними пластівцями.
Вона тоді буде така хрумка!
- Буду знати. Клас!
- Ясно.
Бувайте.
Де ти такого набралась?
Цього мене навчила тітка
Барбі з Оклахоми.
Це було супер!
Та ну, нічого особливого.
До дідька! Бред казав,
що фургон буде вже тут.
Побачите фургон, свистіть мені.
А це що за катафалк?
Він що, приколюється?
- А ти з ним впораєшся?
- Я не знаю.
А яка в нього швидкість?
Фургон
Інструкція з використання
Якого ти цю фігню читаєш?
Бо мені цікаво.
Бо вона прикольна і пізнавальна.
Прикольна? Ти вважаєш
це прикольним?
У мене є інструкція до старого відака,
дам тобі почитати.
- Там така веселуха!
- Феєрверки!
Ні фіга собі! Гляньте!
Феєрверки! Там феєрверки!
Зупини, чуєш?
Ні, зупинятись для феєрверків
ми не будемо.
- О, суворий!
- Що? Скоро ж День Незалежності!
Не будь таким занудою! Зупини!
Ні, в жодному разі.
Ну давай, я теж феєрверків хочу!
Ну от! Навіть цей ботан хоче
феєрверків. Феєрверків!
- Феєрверків! Феєрверків!
- Діти хочуть феєрверків.
Феєрверків! Феєрверків!
Ну годі!
Мовчати! Я вам дещо нагадаю,
якщо ви забули!
Ви двоє – не мої діти! Ясно?
Ти – не моя дружина,
і ніяка ми не родина!
Це лише робота!
І ми не сімейка з реклами.
Я ваш пастир, а ви усі – моя паства!
- Ми – хто?
- Я ваш бос! Усі чули?
І годі жвиндіти! Бо інакше я
негайно розвертаю цю машину!
І ми їдемо додому!
І нікому ніяких наркотиків!
Ця мандрівка – гімно!
Ніяка це не мандрівка!
Ну що, всі задоволені? Поїхали.
МЕКСИКА
Так, усім зберігати спокій, ясно?
Вітаю!
Сімейство Міллерів прибуло
для відпочинку в Мексиці, сер!
Ми прямуємо знаменитим
шляхом мандрівних...
Чудово. Прекрасно. Фантастично.
Дякую! До побачення! Бувайте!
Ви бачили? Я ж казав, що
фургон – це діло! Ми в шоколаді!
Вітаю, ти прорвався
на територію Мексики.
Що це за "село і люди"?
- Тут виробляють мет?
- Це Мексика, Кейсі.
Дивіться, віслючок, віслючок!
- Ми чудово вписуємось у пейзаж.
- Може, заспокоїшся?
Наш фургон – наче вагітна бегемотиха.
Ви досягли пункту призначення.
Програму навігації завершено.
Ти певен, що вони тебе чекають?
Роуз, не хвилюйся. Добре?
Заспокойся. Це хлопці Бреда.
Тобі нема чого боятися.
Сезам відкрийся! Отак.
Привіт.
Дивіться, реальний Термінатор!
Це вони там у футбол
грають? Прикольно. Бачите?
Тут є діти, це добре.
- Привіт!
- Що ж у них тут робиться?
Ви подивіться! Наче маленька
наркоторговельна комуна.
А сувенірчики вони продають?
Заспокойся!
Усе добре! Бачиш, усе нормально.
Зараз вискочу, схоплю там невеличку
торбинку і поїдемо собі назад.
Привіт! Бачите? Нас вийшли привітати.
Я вийду поговорити.
Ола! Ола, мучачо! Ме йямо Девід.
Мене прислав Бред Ґардлінґер.
- У нього ствол!
- О Боже!
- О Боже!
- Пало Хекон! Пало Хекон!
Пабло Гекон?
Пабло Гекон! Мене прислав
до вас Пабло Гекон.
Ти білий ґрінґо з волоссям віслюка.
Так, так. Мучо білос, дуже,
дуже ґрінґо, так.
- А то хто?
- Це моя... Ну, мі фамілья!
Вони допомагають мені
з доставкою. Так.
Так.
Так. Самому не віриться, так.
Гей! Дивіться, яке в нього око! Боже!
Товар там!
- Чудово!
- Що?
Ясно. Добре. Ходімо.
Ну що, мучачо, де той крапалик,
який я маю забрати?
- Це трішечки більше, ніж крапалик.
- О Боже!
Так, заспокойтесь, добре?
Усе буде в нормі.
О так, добре, аякже.
Бо ми ж просто перевеземо
дві тони марихуани
через державний кордон
прокатним фургоном!
Що з цього може вийти поганого?
Я маю подзвонити. Я швиденько.
Кенні. Приглянь за травою.
Бред на зв'язку! Гей,
Бред, що це за фігня?
Ой, щось не так?
Щось не просто "не так",
а дуже-дуже "не так"!
Ти казав, що тут буде крапалик!
А це ні фіга не крапалик!
- Крапалик з плюсом? Так?
- Ні!
Тут стільки цього ґанджубасу,
що ним можна пів-Китаю накурити!
Слухай, поки ми розмовляємо, мені
там фургон забивають під самий дах!
Ти просто так
зайшов туди, сказав їм, що ти
від Пабло Гекона, і вони такі:
- "Підганяй фургон!"
- Стоп!
Чому ти такий здивований?
Ти ж казав їм, що ми приїдемо?
Розслабся!
Усе буде супер, чувак!
Я підмазав одного прикордонника,
він пропустить тебе без проблем,
а вранці побачимось!
Я пригощу тебе сніданком.
Пішов ти в дупу, Бред!
Оце Девід, якого я люблю!
Пішов і ти! Ми зробимо це!
До зустрічі, мій нарковіслючок!
Трясця!
О ні. Дякую. Мені не хочеться. Дякую!
Моїй матері відмовляєш?
Напевно, я трохи не так висловився.
- Стули пельку і бери фрукти!
- Ясно. Дякую.
Дуже вам дякую, пані.
- Хочеш, щоб нас пришили?
- Що?
Намасте!
Снуп Дог просто відшкварив
би цей холодильник!
Це щоб не зіпсувалось.
Ну, якщо всередину
ніхто не заходитиме,
не заглядатиме у вікно і
не буде зважувати,
- ...все має пройти добре.
- Усе буде в нормі.
Ми в повній дупі.
А, твою душу! Що це за фігня?
- А на що це схоже? Це коп, дурбецило!
- Заспокійся.
- Пам'ятайте, ми – сім'я! Добре.
- Добре. Так. Я спокійна.
Буенас діас, офіцере!
Вибачте, якщо ми порушили
якісь ваші закони,
наша сім'я їде на чемпіонат
з бадмінтону, тож...
- Не жвинди!
- Пробачте.
Я бачив, як ви виїхали
з ранчо Пабло Гекона.
І ми обидва знаємо, що
я знайду у твоїй машині.
Довгі роки тюряги.
Так. Так.
А я не в настрої
заарештовувати вас,
тож я просто візьму хабара
і поїду собі далі.
Ну, добре!
Це просто прекрасно. Це я розумію!
Чудово. Скільки? Сотня? Дві?
- Тисяча.
- Одна тисяча?
Ти що, дім хочеш купити?
Це забагато. У нас просто зараз
немає при собі таких грошей.
Ну, тоді у вас проблема.
Так, так.
Може, ви запропонуєте
мені щось інше?
Якусь персональну послугу?
Я зрозумів. Роуз, посмокчи йому.
Пішов ти! Не буду я смоктати!
Давай! Ти ж командний гравець?
- Ти що, геть хворий?
- Роуз, перестань бути егоїсткою!
Порфавор, синьйора!
Не варто хвилюватися.
Я з тих, як то кажуть, чоловіків,
які полюбляють інших чоловіків.
- Девід, посмокчи йому.
- Роуз!
5 секунд – максимум.
Головне – яйця мацай.
Давай, Девід! Ти ж командний
гравець? Тобі сподобається.
Добре. Кенні!
Давай на вихід, друже!
То який у нас план?
Я підходжу, стаю навколішки,
а ти його валиш?
Наш план такий,
Дивись!
Це ти. Ти будеш кришечкою.
А я оцей недопалок.
Отже, це ми. Так. Добре.
А він стоїть отам, за тим кущем.
Це він. Він у нас камінчик.
Ти ідеш до нього, і ви
зустрічаєтесь за тим кущем.
Смокчеш йому – і він нас відпускає.
- Ну, давай, на рахунок "три".
- Що? Ні!
Що? Як це розуміти? Що таке?
- Ну, бо я ж не гей!
- А ти певен?
Що ти про себе знаєш?
Ти ж іще молодий.
- Ні, я точно не гей!
- Добре, тихо, заспокойся!
Слухай, ти зараз панікуєш через те,
що ти гей. Це в тебе від гомофобії.
Що? Я гомофоб,
бо не хочу члена смоктати?
Так і є! Ви, гомофоби, усі такі!
Слухай, просто підійди до нього,
і уяви, що в нього дівочий член.
Уяви будь-який дівочий член.
- Не розумію твоєї логіки.
- Я тобі потім поясню.
- Що він сказав?
- А хто його знає.
Так, послухай мене. Добре?
Зберись, хлопче.
Це твій шанс стати героєм.
- Ну, не знаю, Девід.
- Зроби це не для мене.
І навіть не для себе. Зроби
це для дівчат. Для Роуз і Кейсі.
Тому що вони і двох днів
в тюрмі не протягнуть.
- Гаразд.
- От молодець!
- Я зроблю це заради них.
- Ти герой!
Ей! Що відбувається?
Ви мені смокчете член
чи даєте тисячу песо?
Ні, він зараз посмо...
- Песо? Не міг одразу сказати?
- Тисячу.
Добре. Це скільки?
Вісімдесят баксів, правильно?
Добре. Ось. Це сотня.
Решту залиш собі.
Бач який? А ти ще хотів йому
посмоктати. Гайда! Поїхали!
Митний контроль США
Увага всім водіям! Не поспішайте.
Приготуйтесь до перевірки
транспортних засобів.
Ну! Бойова готовність.
Кенні, капелюхи давай!
Ти ж казав, що нас пропустять
без перевірки!
Пропустять, головне – не привертати
увагу непідмазаних прикордонників.
- А цей придурок що хоче?
- Я не знаю. Але він сигналить.
- Привіт!
- Не звертай уваги.
Добре. Але він сигналить і привертає
увагу. Вони лише хочуть привітатись.
Боже! Я не хочу з ними вітатись.
Та просто помахай,
щоб вони відчепилися!
Я привітаюсь! Добре!
- Здоров!
- Здоров!
Привітики-салютики!
У тебе такий фургон, аміґо!
Знаєте, у вас теж дуже
крутий фургончик.
О, дякую, ми теж його любимо.
Раніше ми його більше вигулювали,
як донька була мала.
Воно важко буває знайти час для сім'ї,
знаєте, але куди від цього подінешся?
Ага, ми Девід і Роуз Міллери.
Це моя донька Кейсі, ось вона.
А це мій син Кенні.
- Красунчик!
- Ми дуже раді познайомитися.
Дон Фітцджеральд,
моя сексапільна дружина Едіт,
і наша донька. Меліса, привітайся!
Під'їжджайте, будь ласка, сер!
Сер! Сер, під'їжджайте, будь ласка!
У нас тут косяк!
- Перекрити проїзд!
- Це мені лікар прописав!
- Що він сказав?
- Що в нього косяк.
Лише косяк?
- Ховай!
- Добре.
Викинь. Боже мій!
Ні фіга собі!
- Твою душу! Мало не спалились.
- У вас дитина.
Як же я люблю маляток!
О, згорточок чистої любові!
І як же ви своє диво назвали?
- Це наш любий...
- Льоброн!
- Це Льоброн!
- Так.
- О, маленьке французеня.
- Наш любий Льоброн.
Так, спершу я був проти цього імені.
Але ця пані западає на другі номери,
яким ніколи не стати Джорданами.
Я не бачу його обличчя!
- Покажіть мені його личко!
- Під'їдьте до другого пункту!
- Одягніть капелюхи! Капелюхи!
- Треба зупинитись.
- Отак.
- Чудово.
- О Боже, я почуваюсь ідіоткою.
- У цьому ж і весь задум.
Так! Усі усміхайтесь і робіть, як я.
Ясно? А я відвезу
нас додому. Поїхали.
Тихенько.
- Тихенько.
- От лажа!
Я з ним розберуся.
Добре, спокійно. Усміхайтесь. Все буде
добре. Нічого не бійтесь. Робіть, як я.
Ви щось везете
у Сполучені Штати, сер?
Сер, ви везете щось протизаконне
у Сполучені Штати?
- Сер?
- Девід!
Шановні, від'їдьте убік
і вийдіть з машини.
- Але...
- Сер, а без цього ніяк не обійтися?
Діти геть змучені, то, може, ми...
Я сказав, усім негайно вийти з машини!
- От покладу малюка і ми вийдемо.
- Вона покладе малюка.
Візьміть дитину, від'їдьте убік
і вийдіть з фургона. Негайно!
- Добре.
- Добре.
Усе добре, не бійся.
Не бійся, маленький, це собачка.
Забери його.
Усе добре. Не бійся.
Поки я не почав обшук, може,
ви хочете щось заявити?
Бо, коли я відчиню двері,
буде вже пізно.
Останній шанс. Я обдивлюсь
кожен квадратний сантиметр.
Добре.
У нас нелегали!
Нелегали!
Вибачте за незручності.
Таке в нас постійно.
Гарного вам дня!
Бігом! Поїхали! Бігом!
Як два пальці об асфальт!
- О Боже мій.
- О Боже!
Прорвались!
Молодці, Міллери! Вітаю вас!
Це було супер. Круто.
Роуз! Так! Девід! Молодець!
Ми контрабандисти міжнародного
масштабу! Напишіть собі в резюме.
А послухаємо святкову музичку?
О ні, ні, ні.
- Не перемикай! Я люблю цю пісню!
- І я люблю.
Що? А мені вона ніколи
не подобалась.
Та послухай, вона кльова, Девід!
Замовкніть.
Та ну! Герої дня мають
слухати щось інше!
Ні! Припиніть! Я її не співатиму.
Годі вже! О Господи!
Давай.
Кенні.
Де ти навчився так співати?
Та яка різниця.
ПАБЛО
Синьйоре Гекон!
Ми вас не чекали.
Я вирішив сам приїхати з цим ґрінґо,
щоб не було зайвих проблем.
Але ж ваш ґрінґо вже забрав
товар, синьйоре.
Який ґрінґо?
Ну, ґрінґо, з волоссям віслюка.
Ти про цього ґрінґо
з волоссям віслюка?
Я вас підвів, синьйоре.
Ти запам'ятав цього каброна
і його машину?
Він був на фургоні. Зі своєю сім'єю.
Поїдеш з нами.
А з якою швидкістю ми їдемо?
Заспокойся, я не перевищую,
тож нас ніхто не зупинить.
Ні. Я про те, що з вантажем
наша маса – п'ятнадцять тонн,
це на десять відсотків більше норми.
Просто увімкни мозок, Девід.
Бо ти цього не прорахував.
- Що?
- Розподіл ваги і вантаження фургона.
- Ясно?
- Ясно.
Я все прорахував.
- Мій план працює ідеально.
- О, клас!
А горіло б ти!
Я ж казала!
Це ти теж прорахував, Девід?
Твою гайку!
- І що будемо робити?
- Не знаю.
Ще й зв'язку немає!
Лайно! Ми застрягли
посеред грьобаної пустелі!
Та ти що? Дякую, Кейсі!
У тебе неймовірний талант
вирішувати проблеми! Усім полегшало!
Ти куди це?
Я не стоятиму при дорозі біля
фургона, набитого травою.
Я пошукаю допомогу.
- Ну вас нафіг! Я піду з нею. Па!
- Що?
- Почекай!
- Це якийсь ідіотизм!
Добре! Власне, це правильно!
Молодці! Тільки скоріше повертайтесь!
"У мене є план!" Серйозно?
Та у тебе в голові манна каша!
От уже ці жінки!
Стули свою пельку, Кенні.
Стільки понтів! Він просто мене бісить!
Так, він дебіл.
Ні, він не дебіл. Він досить розумний.
Ти захищаєш його?
Я його не захищаю.
Я просто кажу, що...
Ти взагалі бачиш, де ми?
Його план був ідіотським!
О, серйозно?
А от ти в нас така розумна,
що аж на вулиці живеш!
Я живу не на вулиці, ясно?
Я живу у друзів.
Ну добре. Ясно. То Девід і Кенні
знайшли тебе десь між ліжками.
Ти мені нотації читаєш?
Я зараз блювону.
Я не читаю тобі нотацій.
От і добре. Бо мені
не потрібні поради від стриптизерки!
Так, знаєш що, гімно мале? Я тобі...
Що це за хрін?
О, гляньте, які прекрасні автостопщиці!
Ми приїхали вас врятувати!
Завантажуйтесь, дівчатка!
Вітаю! Вам пощастило! Згодні?
Щойно ви пішли, вони підібрали нас,
і дотягнуть до СТО.
Але вони хочуть потримати
ґанджубасне маля.
Добре. Заспокойся, Девід.
Без паніки, ясно? Я розберуся. Дивись.
Дайте маля потримати!
Еді, ви його потримаєте,
але зараз йому треба спати.
Ходімо, поїхали.
Оголошуємо посадку
на Фітцджеральд експрес!
Ту-ту!
Це ми так бавимось, наче ми на потягу.
- Мене гобліни атакують!
- Я бачу.
Ану, чекай! Зараз я тобі допоможу!
Коли займаєшся
синхронним плаванням,
прокладками користуватись не можна.
У мене для цього
є спеціальні тампони.
Але їх дуже важко вставляти,
і вони стирчать мало не на половину.
Стирчить, як морквинка.
І отак я дізналася,
що в мене дуже мілка піхва.
- Так усе детально описали, Еді.
- Дякую!
Вам треба на сцені виступати,
ви так цікаво розповідаєте. Правда!
То розкажіть свою історію, Девід.
- Тобто?
- Як ви познайомились?
Коханий! Розкажи їй.
Тільки з усіма романтичними
подробицями.
Добре. Зараз.
Отже, як ми зустрілись.
Це розкішно.
Ну, зустрілися ми, коли Роуз
переїхала жити до мого будинку.
Справді?
Я пам'ятаю, як підглядав за нею
крізь дверну скважину, і вона...
Почекай! Ти підглядав?
Кохана, ти хоч і чула цю історію
вже сто разів,
та все одно, не перебивай,
домовились?
Добре. Продовжуй.
Так, я підглядав.
Вона перевозила всі свої речі сама.
Я хотів допомогти їй, але не хотів,
щоб вона думала, що я до неї заграю,
бо я планував позагравати
з нею пізніше.
Так, вона носила таку темно-синю
кофтинку і джинсові шортики.
Тільки чомусь без кишень.
Не знаю чому.
І таку футболку з Томом Вейтсом.
І я тоді: "О, це круто!"
Бо я люблю Тома Вейтса.
І вигляд у неї був супер.
Вона була такою трохи стервочкою.
Ну от.
І вона якось несе таку дуже велику
і дуже дивну картину туди.
І я думаю: "Це мій шанс!"
І я тоді виходжу з квартири,
і допомагаю їй. Я беру цю картину,
а вона тоді така: "Не чіпай!"
- Мало не побила!
- Бо ти ж її тягнув, як дрова!
І тоді ми почали сваритися,
почали смикати ту картину взад
і вперед. А тоді раптом...
Він взяв і пробив цю картину кулаком.
- Я не навмисне.
- Байдуже! Узяв і пробив мою картину!
Якщо чесно, я вважаю,
ти мала бути вдячна мені.
Бо та картина була просто жахлива.
Мій дідусь написав ту картину.
І я любила її більше за все на світі.
І от ми стоїмо і сваримось
на очах у всіх мешканців,
усі виходять і починають щось казати.
Відтоді ми одне одного ненавидимо.
Боже.
- А тоді ви закохались!
- Так. Тоді ми закохались.
Здається, ліворуч треба з'їхати.
Девід, дістань, будь ласка,
мапу з бардачка, я гляну.
Так, сер.
Ой, вибачте, будь ласка,
я не хотів вас налякати.
Це мій службовий пістолет і мій жетон.
Жетон.
- То ви що, полісмен?
- Ні!
Ні? О Боже.
Агент наркоконтролю.
Так, мій Дон працює там вже 22 рочки.
Але мене усунули. Тимчасово.
Так, за те, що він був
недостатньо агресивним.
- Усе, годі.
- Але це несправедливо, Дон!
Бо тому молодняку до тебе,
як до неба рачки! Бевзі тупі!
Едіт, ти ж знаєш, як я не люблю лайки.
- Вибач, Дон.
- Едіт іноді буває такою нестриманою.
- У мені італійська кров, тож...
- Зрозуміло.
Друзі, вибачте мені, будь ласка.
- Ти як, зі мною чи ні?
- А куди це ви?
- Глянути, як там наше маля.
- В туалет по-великому.
- Чи сходило по-великому.
- Так, треба перевірити.
- Подивитись, як там наш Барон.
- Льоброн, його звати Льоброн.
Його так мучили газики.
Що аж пронос почався.
Є в нас кукурудзяний крохмаль?
Так, підлікуйте маленький попасик.
- Сімейні збори.
- Так.
Нарешті я його потримаю!
Наркоконтроль? Та це ж
просто якийсь капець!
Без паніки! Ми ще нічого підозрілого
не зробили. Заспокойтесь!
Що, серйозно? Добре. А як ми дамо їм
наше дороге ґанджубасне маля, блін?
Віддай маля мені!
Я сама з ними розберуся.
Я владнаю цю ситуацію.
Нам зараз головне – придумати, як
здихатися цього хворого сімейства!
Бляшанка! Чому ми зупиняємось?
Вони все чули. Вони чули!
Нас посадять. Блін!
АВТОРЕМОНТ ГАРІ
Ні, ні. Це лише СТО. Ясно?
Так, усі заспокойтесь. Ти права,
ми ще нічого не зробили.
Зараз ми від нього звалимо.
Полагодимо фургон і поїдемо.
Так, спокуха! Ми – Міллери. Ясно?
Продовжуємо, гра триває.
А іншої майстерні тут немає?
Яка б обслуговувала клієнтів
у суботу ввечері? Ні, сер.
Отакої! Я міг би дати вам свій шланг,
і ви б собі поїхали,
але тоді б ми самі застрягли.
Хоча для нас це чудова нагода
познайомитись трохи ближче.
- Що за проблема?
- Зачинено. До завтра.
Оклахома!
О Боже!
То ви можете розбити табір
разом з Фітцджеральдами!
Тут є чудове місце. Поставимо намети
або ви в нашому фургоні заночуєте.
- Я допоможу винести речі.
- Ні, ні, ні.
Дон, не варто.
Міллери самі впораються.
- Ти справжній мужик, Девід.
- Кенні, повинось наше лайно!
- Привіт.
- Це буде крутецько!
Я побавлю вашого малюка, щоб ви
з Девідом могли самі побавитись.
- Та ні, не варто.
- Мене діти люблять.
Припиніть! Дайте мені малюка!
Дідько!
О Боже.
О Господи!
А чому крові немає?
О Господи! Що ж це робиться?
Дякую тобі, мамо! І що тепер я понесу
у школу на основи сімейного життя?
Мене виженуть зі школи і доведеться
вчитися в коледжі для циган!
- Моє майбутнє коту під хвіст.
- Люба.
Місіс Фітцджеральд,
з вами все добре?
- Його розчавило…
- Ой, ви подумали, що Льоброн був...
Ні, ні! Льоброн був пакетом трави.
Там були орегано і базилік, трави.
А ми обходилися з ним, як зі
справжнім. У неї був науковий проект.
- Додаткові бали.
- Так школярі засвоюють,
що діти – це найбільша біда у житті.
Так. А ще це їм, як нагадування:
дотримуйтесь великої літери "С".
- Так, сексу.
- Тобто, стриманості, так?
- Щоб дітей не наробити, так.
- Переплутав трохи.
Ну, все одно, Еді, вибачте.
Справді, ми обіцяли Кейсі,
що будемо обходитися з ним, як зі
справжнім дитям, та трохи загрались.
Ми до нього звикли. Пробачте.
Знаєте, мені так соромно.
Та це б налякало кого завгодно.
Вона в мене дуже вразлива.
А як вона "Звільніть Віллі" дивилась!
Ой, припини, Дон!
Я так плакала.
Ну, хто любить ігри біля вогнища?
Дон!
Це пташка, це літак!
- Американські ВПС!
- Візьми мене...
Оллі на північ!
Це схоже на якусь морську
тварину! "Пароль Риба-меч"!
Отже, чекаємо, коли вони полягають
спати, залазимо в їхній намет. Так?
І душимо подушками.
- Що?
- Що?
Ні. Ісусе!
- Ти що, хвора на всю голову?
- Що?
Я ж не казала, що їх треба вбивати,
я думала, ти так скажеш.
Ти думала, я запропоную їх убити?
Я що, якийсь маніяк-убивця?
Не мели дурниць!
- Герберт Уокер Буш.
- "Паперові літачки"!
Клоуни. Клоуни-вбивці.
"Не замикайте малюка у підвалі".
Я хотів сказати: заліземо в намет,
візьмемо ключі від фургона,
потім я віджену машину, заберу
в них цілий шланг і поставлю їм наш.
А, ясно.
- "Вогонь пристрасті"!
- Атмосфера.
Політ уяви.
Аль Каїда! Аль Каїда!
Це "Політ уяви".
- Бачите, це політ, ну а це все...
- Меліса! Чому ж я не додумалась?
Це було дуже розумно.
Клас! Ти все правильно намалювала.
А я малюю погано, тож...
Круто, зараз твоя черга.
- Передаю фломастер.
- Ти молодець.
Добре. Ну давай, Кенні!
Кенні, давай малюй.
- Давай, давай, Пікассо!
- Так, це в нас лінія.
- Ні, це риска. "Квіти-кровопивці".
- Ні, це більше схоже на спіраль.
Кенні, давай, намалюй
щось нормальне!
- Це струна.
- Давай, синку!
- Ракета? Це ракета, або...
- Це не огірок, часом?
Збіговисько ідіотів.
Ну не знаю! Чи це
"поганий малюнок", Кенні?
- Це...
- Це пеніс! Це пеніс.
Великий член! Точно, он яйця.
Це великий чорний член!
Так і є – член! Великий чорний!
Великий чорний!
"Член здоровий кольоровий"!
Це скейтборд.
- Це скейтборд! Ну, звісно.
- Це скейтборд. Ну, аякже.
- Великий чорний скейтборд.
- Я бачу.
Ну, аякже. Чітко видно скейтборд.
Он дошка, колеса, а не...
"Член здоровий кольоровий"!
Молодчина, Меріл Стрип!
Як витончено!
Я не винна, що Кенні так малює.
Не треба все валити на Кенні, добре?
Той малюнок навіть близько
не був схожий на скейтборд!
Не чіпляйся до малого!
До речі, де його носить?
- Ідіть сюди! Швидко!
- Що?
- Що там таке?
- Погляньте на них!
- Я не дуже добре малюю.
- Ні, дуже класно!
- Я одразу побачила скейтборд.
- О, так.
- Не знаю, чому всі розгубились.
- Ні, я тоді теж.
Так.
Знаєш, мені дуже
сподобалась твоя сім'я.
- Ви такі неординарні.
- Тільки це не моя сім'я. Ну, тобто...
Я тебе чудово розумію.
- Вона чекає, що він поцілує.
- Точно.
- Вона цього хоче.
- Мені часом здається,
що я їм нерідна, чи я
прибулець, розумієш?
Так. І я ж про це.
Я б залюбки взяв тебе в нашу сім'ю.
Тобто...
Ну, я не хочу бути твоїм татком.
- Забагато тексту!
- От базікало!
На добраніч!
- До завтра!
- Так.
Оце лажа!
Добре.
І Меліса?
- Так?
- Стережися ведмедів.
Вони, знаєш, непередбачувані.
Добре.
Бідний хлопчик.
Ти маєш з ним поговорити.
Хто?
Ну, а хто? Ясно, що ти, а хто ж іще?
Типу я? І що я йому маю сказати?
Так, ти ж чоловік! Поговори!
- На хріна мені це здалося!
- Не вередуй! Піди і поговори!
- Кенні, друже! Ну, як настрій?
- Та так.
- Тут не зайнято?
- Ні.
Це добре, дуже добре, ага.
Так от.
Я бачив, що тут у тебе
відбулося з Мелісою.
Так. Знаєш, не треба боятись
поцілувати дівчину.
Ти сьогодні мало не посмоктав член
у мужика. Чого ж соромитись?
Це не смішно, Девід.
А, ну, вибач. Вибач.
Невдалий жарт.
Слухай, а сказати,
що я робив у твоєму віці,
коли боявся підійти до дівчини?
- Скажи.
- Я просто рахував до трьох.
- До трьох рахував?
- Так.
- То ти мені радиш рахувати до трьох?
- Так.
Коли хочеш поцілувати дівчину
чи в кіно її запросити.
Взагалі, коли боїшся щось зробити,
просто рахуй до трьох,
і цілуй.
Будеш довго думати, то такого
напридумуєш, що з котушок злетиш.
Повір, порада на всі випадки.
Ну, в принципі, логічно.
- Дякую.
- Так. На здоров'я.
І якщо в тебе з'являться
питання про те,
що куди пхати, з якого боку підходити,
або, ну, все таке інше,
ти не соромся, питай, добре?
- Добре.
- Добре.
- Поговорили.
- Поговорили.
Ой, спина болить!
- Старість – не радість.
- Та ну!
Почекай. Отже, ти залазиш туди, а я
подивлюся, щоб усе було спокійно.
Пішов ти! Це була твоя ідея,
тож сам лізь у намет!
Якого ти кричиш на мене?
Я на тебе ні хріна не кричу!
Добре.
Дивись уважно.
Бен Ладен!
Що трапилось? Це єноти?
О Боже!
Правильно ти про них думала.
- Ні, вибачте
- Ми все можемо пояснити.
Це просто непорозуміння.
- Послухайте.
- Ми не збиралися вдиратись до вас.
Я тільки хочу, щоб ви знали...
Ми ще ніколи з іншими
парами цього не робили.
Але ми вас не засуджуємо.
Ми не сноби.
- Я користуюсь вібратором.
- Це точно, користується.
- Чудово.
- Спершу я цього не схвалював,
він же зроблений у Китаї, щоб йому!
Та коли стільки років у шлюбі, то іноді
хочеться чимось поперчити стосунки.
І, в принципі, ми обговорювали
подібний сценарій.
І коли ви сказали про той
великий малюконароджувач.
- Ми вас зрозуміли.
- І все зрозуміли.
Бо наш вібратор звуть
Нельсон Мандела.
Ми зрозуміли ваш прозорий натяк.
- Ми в темі.
- Як цікаво.
Нам було дуже приємно, але
просто зараз, посеред ночі,
я не зовсім певна, чи готова
до цього. О, Дон.
Та ясно, ми все розуміємо.
Жодних проблем.
Ми просто хотіли знати, тож...
Чекайте! Я знаю, як ми зробимо.
Може, я сьогодні зроблю
малесенький крок.
Тільки мій рот – для мого обранця.
Однак, я ще ніколи
не мацала іншу жінку.
Я абсолютно не проти. Так.
Чудово!
Роуз?
- Ну вперед.
- Добре, аякже.
- Що, справді?
- Девід.
- Як мама мамі, ви точно не проти?
- Авжеж. "Мамо"! Так.
- Тож ви не проти?
- Ну, помацайте, як мамця мамцю.
Правильно? Все добре.
- Добре, Дон, ти дивишся?
- Я готовий.
Добре.
О Боже! У мене серце
з грудей вискакує.
- Що ж, посвінгуємо!
- О, так.
Вибачте, зберуся з думками.
Вітаю вас!
Так я постараюся швиденько,
я зараз. Поїхали!
- Це вони.
- Це вони!
Ми це зробили. Зробили.
Дон, ти бачиш? Я мацаю її груди!
- Це просто диво.
- Добре.
- А ви мої хочете помацати?
- Гадаю, на сьогодні вистачить.
- Так, ви праві! Ви праві.
- Так, для першого разу вистачить.
- Поборюкаємось трохи?
- Може якось.
- У вас там усе добре?
- Так, так, так.
Приємної вам ночі!
- Чудово!
- Я їх тепер довго не митиму!
Дякую вам!
- На добраніч, усе було супер.
- Так, на добраніч!
Прекрасно! І що тепер, генію?
- Скажи мені, що?
- Я не знаю.
Мене щойно у вухо зґвалтували!
Що ти від мене хочеш?
Ти рідкісний дебіл!
Ну кажи вже!
Що? Що мені казати?
Ми поговоримо чи ти будеш сидіти,
і шмарклі ковтати, мов засватаний?
Ну добре.
Ну я ще ніколи не...
Не займався сексом. Я в шоці.
Ніколи не цілувався.
Стоп! Що? Ти ж казав,
тобі вісімнадцять років.
- Ну годі. Знаєш що?
- Краще забудь і все.
Заспокойся. Не треба драматизувати.
Ну, не цілувався ти ще, з ким не буває!
Я певна, що є дівчата, я, правда,
таких, ще не бачила,
яким твоя незайманість сподобається.
А я не хочу бути таким незайманим,
якого ніхто не буде цілувати.
Я хочу бути тим, хто хапає
дівку і цілує! Розумієш?
Добре. Знаєш, я тобі от що скажу:
в житті не буває такої фігні,
що дівчина цілує хлопця
і усвідомлює, що вона завжди
кохала його до нестями. Ясно?
Ти мій несправжній брат
і хороший хлопець,
і я хочу, щоб ви
з Мелісою поцілувались.
- Тобто?
- Я навчу тебе цілуватись!
- Що ти робиш? Очі заплющ!
- О, так, вибач, правильно.
Це стрьомно. Це дуже стрьомно.
- Вибач.
- Добре.
Непогано! Більше язика.
Язика. Зараз зроблю.
Це забагато! Забагато.
Ясно, забагато.
Так, я зрозумів. Вибач.
Менше язика.
Це було добре.
А тепер зроби так,
щоб мені подих перехопило.
- А, добре.
- Що це ви робите?
- Не те, на що це було схоже.
- Справді?
Бо було схоже на те, що
Кейсі вчить тебе цілуватись.
А, ну тоді це те, на що було схоже.
Он як.
І чого ж ти його навчила?
Основ. Він ніколи в житті не цілувався.
Ніколи? О, сонечко, спробуй.
- Що? Справді?
- Так!
Добре.
Непогано.
Це непогано.
- Спробуй так.
- Добре.
Давай.
Шикарно!
Ти відчув? Що я робила язиком?
- Так, пані.
- Ану, покажи це Кейсі.
Ти бачиш?
Ого!
Так, чекайте. Я хочу сфоткати
твої перші поцілунки. Поїхали.
- Умгу, тільки старайтесь!
- Добре.
Роуз! Давай до них. Це буде бомба!
У тебе виходить, все супер!
Це так мило!
Руками працюй! Там є стільки всього,
з чим можна побавитись! Давай!
Кенні?
- Ні, Меліса! Це...
- Вибачте.
Меліса, чекай!
Блін!
Знаєш, це не означає, що
вона відвернулась від тебе.
Руді дівчата – геть схиблені.
АВТОРЕМОНТ ГАРІ
Так, збирайте свої речі! Кенні,
збери і мої теж. Дякую.
- Ну все, ходімо.
- Ну, тепер можете їхати.
Гарі вже дзвонив мені. Він зробив
усе, щоб полагодити фургон.
- Добре, добре.
- Ну, будемо прощатись.
- Щасти тобі, Девід.
- Дякую, Дон. Гарної вам мандрівки.
Поки ти не поїхав...
- Так?
- Не рахуючи минулої ночі,
знаєш, в ліжку містера
і місіс Фітцджеральдів
останнім часом поменшало вогню.
Тож я хочу порадитися.
Ви з Роуз гарячіші навіть
за делегацію кроликів,
які приїхали на секс-конференцію.
- Що, справді?
- Так, то що ви робите для того,
щоб по стількох роках шлюбу було
цікаво пірнати у ту саму лунку?
У чому ваш секрет?
Ясно. Дай подумати!
А секрет наш отакий:
я ставлюсь до Роуз,
як до стриптизерки.
- Що, серйозно?
- Без жартів.
Як до стриптизерки. От і все!
Добре.
Як до брудної хвойди.
Обережненько!
Бо ці сходи в нас підступні.
Усі речі забрали?
Шкода, що Меліса не вийшла
попрощатися з вами,
вона замкнулась у себе і не виходить.
Її з учора страшенно нудить,
не розумію чому.
- Певно, з'їла щось не те.
- Скажіть їй, що мені шкода.
Авжеж.
Я скажу.
Боже, це так мило.
Ти завжди будеш для мене особливою.
Еді!
Бувайте!
- З днем народження, Америко!
- Па-па!
- Бувайте!
- До побачення!
- Дякуємо!
- Па-па!
Ну все, валимо звідси! Ви сідайте
у фургон, а я збігаю по ключі.
Є хтось?
О Бред, а я тобі дзвоню!
Гей, друже, де тебе носить?
Ти мав уже давно бути тут!
Товар потрібен сьогодні!
Я все пам'ятаю. Просто у нас
тут трохи машина зламалася.
Але ми виїжджаємо за п'ять хвилин,
і за кілька годин я буду у тебе вдома.
Нас тепер вже ніщо не зупинить.
Що за фігня?
Віддай телефон.
Бред, побудь на зв'язку.
Тільки давайте без нервів.
- Я Девід, а вас як звати?
- Пабло Гекон.
Цить, замовкли! Мовчати, мовчати!
- Ола, Бред!
- Пабло!
Ти послав цього дебіла,
щоб він обікрав мене?
Я не знаю, що тобі
Девід сказав... Алло?
Ти ж казав, що ми забираємо
наркоту для Пабло Гекона.
Я і сам так думав! Бред сказав мені,
що він і є Пабло Гекон!
- Нащо ж ти йому повірив?
- Я йому не вірю!
А можна не гавкатись
хоч п'ять секунд?
Скажіть краще, як він
взагалі знайшов нас?
- Ми не знаємо!
- Я не знаю.
Ось як.
У нас був жучок.
То ти запхнув його в наш фургон, так?
- А чому ти про це не подумав?
- Бо я сам не знаю, що роблю.
- Хоч би попередив нас.
- Тихо!
Зараз ви помрете,
але всі разом, як сім'я.
З гідністю.
Але ми не справжня сім'я!
Я цих людей геть не знаю!
Це правда. Вона каже правду.
Ні, ми не родичі, ніхто ні з ким.
Я продаю траву,
маленькими порціями.
Кому пакетик, кому косяк. Знаєте?
Моя донька – це панкота,
яка втекла від батьків. Ясно?
А мій син – це придурок,
який живе в моєму домі.
- Ми не сім'я.
- Він ще незайманий!
А моя дружина, типу,
лише дешева стриптизерка.
О, дякую, Девід, за комплімент!
- І ми нікому вас не здамо.
- Стривайте.
То оця в бріджиках і кросівках –
справжня стриптизерка?
Так.
Я стриптизерка,
містере Гекон.
І зараз я вам доведу,
що живою я набагато цінніша
і цікавіша, ніж мертвою.
Не витріщайся, це твоя матір!
Усі у фургон! Бігом! Швидше!
Нащо нам битись?
- А ти вмієш ним керувати?
- Ні.
Добре, навкулачки.
- Швидше можеш?
- Намагаюсь. Я ж не знаю, що тут, як.
Чорт!
- Що це було?
- Я його вирубив! Ходімо.
- Не може бути.
- Вирубив.
Давай, Роуз, бігом! Швидше!
- Обережно!
- О ні!
Кенні! Ану, пусти мене!
О Боже мій! Я зараз зупинюся!
Повертай! Ні! На шосе не виїжджай!
- Пусти мене за кермо!
- Не можу. Я зупинюсь.
Не зупиняйся! Зупинятись не можна!
Та відпусти ж ти кермо, трясця!
Ні! Ти нас повбиваєш!
- Пусти мене за кермо!
- Я не можу.
Ну що, усі живі?
- З тобою все добре?
- Усе нормально.
Капець!
Триндець!
Торба!
- Зараза! Йоханий!
- Якого він там витанцьовує?
Як же ж боляче!
Хлопче, заспокойся, чуєш?
Що сталось? Що з тобою?
О Боже мій! Я помираю!
Кенні, послухай мене.
Гей, заспокойся, добре?
Ти не помираєш.
Поясни, що сталось?
- Розкажи, що трапилось?
- Мене павучара вкусив, Девід!
- Що? Куди? Куди він вкусив тебе?
- Прямісінько в яйце!
Він мене в яйце вкусив. У яйце!
Покажи, Кенні, покажи мені.
Ні. Ні фіга не покажу. Нізащо!
Якщо не покажеш, я не зможу тобі
допомогти. Будь ласка, сонце, покажи.
Будь мужиком і скинь
нарешті штани, будь ласка!
Ми всі бачили члени!
Давай, показуй.
Що? Погано?
Я не дивлюсь.
- Геть погано?
- Так, послухай. Не страшно.
- Чувак, це тотальний капець.
- Що? Та не вигадуй.
- Ти бачиш, що там? Ану, глянь!
- Я не хочу дивитися.
- Ми їдемо у лікарню.
- Ні! Що? Ні фіга!
Що, погано, так?
Ходімо, прикладеш подорожник
і поїдемо далі.
Сонце, ми повеземо
тебе до лікаря, вибач.
Нікуди не поїде! Забудь!
Ні в яку лікарню він не поїде!
Немає часу.
Повір мені, з Кенні все нормально.
- Чорти забирай, Кенні.
- Так, усе нормально.
- Підійми його!
- Може він вмер? Якщо вмер, лишаємо.
Так, це Девід Міл... Девід Кларк.
Знову містера Ґардлінґера.
ШВИДКА
Так, я почекаю.
- Алое!
- О, привіт, Бред!
Де, курва, тебе носить? Я тобі
залишив уже п'ять повідомлень!
Девід? Ти досі живий? Круто!
А ти спитай Пабло Гекона,
як це так, Бред!
Я не вибачатимусь.
Я повівся, як свиня.
- Як свиня?
- Ну, трохи.
Як маленьке порося.
Добре. Тоді слухай уважно. Я більше
не проїду жодного кілометра. Ясно?
Хочу додаткової платні за такі
умови! Інакше я просто розвернусь,
привезу цей крапалик Пабло Гекону
і дам йому твою адресу, придурок!
Вкурив?
Таке враження, що ти
хочеш мене підставити.
Правильне враження, блін!
І мені аж стало цікаво.
Про додаткову платню – це логічно.
Скільки ти хочеш?
Скільки я хочу? Ну, не знаю,
може, півмільйона доларів.
- Нормально?
- Згода.
От і добре, що згода. Добре.
Але! Привези товар сьогоднi –
або угода не дійсна.
Так, та без проблем.
Привезу, не бійся.
А ти взагалі де зараз?
Ми в медичному центрі "Коралес",
в Нижньому Задупинську на кордоні!
- А чому?
- Чому?
Бо цього дибілоїда Кенні якийсь
отруйний павучара за яйця вкусив!
Це дивовижно. Скажеш, якщо в
нього з'являться суперздібності?
Добре, хлопче, давай в темпі! Час іде.
Час іде. Добре.
Скотті? Вас уже чекає лікар.
Набереш? Бо я маю валити.
Врубаєсся?
О Боже! Серйозно? Оцей?
- А що? Він класний.
- Ну ти даєш.
Врубаєсся?
- Сім'я Міллерів?
- Так!
Вітаю.
Добре! Ну, які новини? Можемо їхати?
- Він тільки вийшов сказати.
- А, чудово!
У вашого сина дуже сильна алергічна
реакція на павучу отруту.
О, це біда. То треба забрати
його додому? Де він?
У нього больовий шок, тож ми маємо
потримати його ще декілька годин.
- Нащо?
- Девід! Припини!
Будь ласка. Так, докторе.
Він під крапельницею
з антибіотиками і...
Та в дупу ту крапельницю,
нам треба одну фігню зробити.
Тягни сюди цього гаврика з його
величезними яєлами, нам треба їхати.
Докторе, ми дуже вдячні
за турботу про нашого сина.
- Дуже вам дякуємо.
- Схоже, ви дуже дбайливий батько.
- Девід, ти що кислоти переїв?
- Що таке?
Ти що, сказився? Це лише кілька
годин, і все буде в нормі!
Ні, не в нормі!
За кілька годин ми будемо мертві,
бо за нами невідомо хто женеться!
Я скажу, що ми зробимо!
Отже, ми залишимо його тут
і поїдемо собі далі, ясно?
То ти хочеш сказати,
що ми троє його туту кинемо?
Ні! Ми не його не кидаємо.
У жодному разі! Ми їдемо,
він залишається тут.
Ну все!
Якщо ми залишимо Кенні тут,
нічого страшного...
Не знаю, чому я бовкнув таку дурницю.
Серйозно.
- А це ще хто? Хто?
- Я не знаю.
- Спокійно, це до мене!
- Що?
Здоров, чуваня!
Привіт, чуваня? Чого тобі треба?
Та я заскочив по Кейсі, врубаєсся?
Ну, я хоча й не лісоруб, але врубаюся.
- Як тебе звати?
- Скотті Пі, врубаєсся?
І я ще раз скажу, що я врубаюся,
але дякую, що ти мене перепитуєш.
- Ну все, ми погнали.
- Так! Ану, почекай!
- І куди це ти зібралась?
- Гуляти.
Я щойно обід приготувала.
- І коли ти повернешся?
- Колись та повернусь.
Ні, так, стояти! Послухай мене!
Коли Кенні випишуть, ми поїдемо.
Поїдемо з тобою чи без тебе.
Отже, якщо тебе не буде, ми їдемо.
Добре, я згодна. Мене це влаштовує.
Так, не поспішай. Мені треба
побалакати з твоїм другом.
- Ти що, смієшся?
- Я не сміюся.
Зайдіть і сядьте.
Що з тобою?
Скажи, Скотті Пі, чим ти
заробляєш собі на життя?
- Мамо!
- Я працюю в шоу-бізнесі.
Ковбашу в Мавпячому Лабіринті,
врубаєтеся?
- Що за Мавпячий Лабіринт?
- Це така, типу, бомбова каруселька,
тільки для малюків.
Так.
Кльові в тебе татухи, чувак!
О, реально? Дяки, бро! Заціни кобру?
Що тут написано? Що там таке?
НЕ ПАРСЯ
Це мій девіз. Не парся!
Гарний девіз.
- І ти не паришся?
- Ні.
- Ніколи? Навіть, у лазні?
- Ні, братан. Це не моє.
- Тату!
- Прикольний пацан. Реально класний.
Реальний переможець, презиками
можеш не користуватися.
Гуляйте! Скотті Пі, ти мужик!
- Йо, реально. Дякую, бро!
- Ми поїхали. Па-па!
- Радий познайомитись!
- Стопудняк!
Кейсі, не роби дурниць!
Все з нею буде нормально!
Пацан з татухами, на мотику,
без шолома.
Я думаю, вона вже вагітніє. Круто!
Ну, і де вона лазить?
Що з цією дівкою?
Дивіться! Хтось почав турбуватися
не тільки про себе!
Що? Ні. Я просто вже хочу їхати.
Ні, я знаю.
А той хлопець – козел, скажи?
- Повний!
- Врубаєсся?
- Ідіот.
- Неймовірно.
Це в неї що, від матері такий
смак на чоловіків?
Пробач. Невдалий жарт.
Невдалий жарт, я згоден.
І вже вибачився.
Я думаю, що твій Джиммі
хороший хлопець.
Так мені здалося.
А от і ні фіга. Він пішов.
Зняв гроші з моїх кредиток,
з мого банківського рахунку,
і завіявся.
Забрав мою улюблену чашку. А це вже
було свинство. Навіть для нього.
- Мені шкода, що так вийшло. Це лажа.
- Та! Буває.
Стриптизеркам тільки такі
чоловіки і трапляються.
Та припини.
Ти виняткова жінка, Роуз, і ти це знаєш.
- Що таке?
- Насправді мене звати не Роуз.
І як же тебе звати насправді?
Сарра.
Через дві "р"?
Так. Як у Біблії.
Я обожнюю це ім'я.
Моя мама теж його любила.
А мене насправді звати не Девід.
- Серйозно?
- Так, я не жартую.
А, то нарешті ти не жартуєш.
Ну, і як тебе звати?
Авраам.
- Авраам?
- На честь прадіда!
То виходить, ти в нас
Авраам-молодший?
- Авраам-молодший?
- Так і є, так.
Але всі мої шкільні друзі
називали мене Лінкольном.
О, тяжке дитинство.
Та ні, я займався у шкільному театрі,
то на мене там молилися.
Дуже смішно.
У тебе волосина.
Вирвати чи за вухо запхнути?
За вухом
краще.
А що це ви тут робите?
Ми хотіли тебе спитати, де ти була?
- Ми тут хвилюємось, до речі!
- Саме так!
Чому ви так розмовляєте?
Тут що, хтось є?
Так, так. Ми тут є, ось хто є!
А якби тебе вбили чи зґвалтували?
Так важко подзвонити? Важко?
Чи написати смску, які ти
постійно строчиш з ранку до ночі.
"Це Кейсі, мене не вбили". Смайлик,
сердечко, білку, конопляний листочок!
- Та хоч щось!
- Гаразд!
Добре. Як скажете.
Вибачте.
Дякую.
- Це було так важко промовити?
- Дякую.
- Роуз, вона вивчила нове слово!
- Слава Богу! Вибачилась!
Та скільки ж можна!
Усе буде добре.
А ось і він. Кенні!
- Нарешті! Ну все, поїхали.
- Вигляд у тебе вже кращий.
- Правда, йому краще?
- Вигляд на тисячу баксів. Усе, поїхали!
- Часу немає! Пора їхати!
- Повільніше.
- А повільніше не можна?
- Я не можу...
О, чудово!
- Кенні!
- Ліктем гепнувся.
- Усе добре?
- Та начебто.
Бачиш, що буває, коли ти починаєш
бігати, як божевільний?
Чого ти? Він у нормі. Вставай!
Давай, хлопче, нозями – і поїдемо.
- Та що з тобою таке?
- Що зі мною таке?
- Девід.
- У нашої роботи стікає час.
І він стече через чотири години!
І якщо ви думаєте, що я зіллю
на хрін півмільйона баксів,
- ...то це у вас в голові вавка!
- Чекай.
Ти заробляєш на цьому
півмільйона доларів?
- Приблизно.
- Знаєш, це не лізе ні в які ворота.
Послухай мене. Я все поясню.
Ти отримаєш за це 500 тисяч доларів,
а мені збирався заплатити тридцять?
Ти отримаєш за це тридцятку?
А мені він лише штуку дає!
То вам за це ще й платять?
- От брехло!
- Ні, ні!
- Ми мусимо переговорити.
- Ні, не вийде.
- Що? Девід!
- Ні, ні!
Ви домовлялися зі мною, а я –
з Бредом! Усе, поїхали звідси!
От бачиш? Кейсі зрозуміла. Ніяких
передомовлень не буде. Усе, їдьмо!
Вони будуть, і просто зараз, бо якби
не ми, тебе взагалі б тут не було.
Отут ти, блін, права!
Я давно був би в Денвері,
якби ви мене не затримували!
Ти припух? Ми тебе затримуємо?
Ти що, з дуба впав?
Стоп, а ти куди зібралась?
Притаю, куди ти зібралась?
Так, знаєш що?
Якщо підеш, нічого не дам!
Не хочу я твоїх грошей!
Кейсі, повернись!
Ми маємо бути разом!
- Повернись!
- Чому це?
Бо ми з вами сім'я?
Бо ми разом святкуємо Різдво
і робимо домашку, мамо?
Перестань! Усе це був якийсь
сумний анекдот!
Знаєш, що таке анекдот?
Зараз я тобі розкажу!
Ось...
Я не розповідатиму їй анекдот!
Бо ти навіть на це не заслуговуєш!
- Ти, мабуть, жодного не знаєш.
- Я знаю анекдоти!
Девід, ми повинні її повернути!
Що? Ти що, здуріла? Вона пішла! Усе!
Кажи, ти їдеш зі мною чи ні, Роуз?
Добре! Я запхну тобі чек
під двері. Кенні, усе, ходімо!
Кенні, бігом! Поїхали, хлопче!
Ми не можемо її лишати,
це неправильно.
- Знаєте що?
- Що?
Ви точно родичі!
Він же повернеться?
Правда?
Йо, дівко!
- Я бачив смс. Що там?
- Привіт!
Ти тут сама?
Так. Ми могли б десь
поговорити наодинці?
Я знаю одну точку. Врубаєсся?
Денвер 199
Колорадо Спрінгс 128
В неділю, в неділю, в неділю!
Так, не гарчи тут.
Ага, дулю тобі, радіо. Не вийде.
Так.
Треба їхати.
Нарешті тихо.
Я й сама розуміла,
та ми поїхали разом,
і це навіть було прикольно, розумієш?
Так, ага.
І я почала думати про нас, як...
Усе одно, це тупість.
- Пішли вони.
- Так, пішли вони.
А зараз, дівко, Скотті Пі зробить
тобі реально круто, врубаєсся?
Пробач, але мені хочеться плакати і...
- Слухай, я піду, добре?
- Та ну, чого ти?
- Ти ж мені написала, то давай!
- Скотті.
Гей!
Ану, відчепись від неї!
Кейсі, іди сюди!
А будеш іще до неї чіплятись,
клянуся, я вирву цю татуху з твоєї шиї!
Врубаєсся?
- Серйозно, хвойдо?
- Так, паскудо!
Знаєш що? Ану, не чіпляйся до дівчат?
І що ти мені зробиш, ботан?
Один...
Два...
Ти ніс мені зламала!
Ти – зла агресивна жінка!
Врубаєсся?
Ти як?
Та добре! Як ти його вирубила!
Та я навчилася з такими
на роботі розбиратися.
Годі, ходімо звідси.
Дякую, що вступився,
але нащо ти рахував?
Якщо збираєшся вдарити,
то бий одразу.
Девід сказав мені рахувати.
Девід взагалі битися не вміє. Зовсім.
Здається, нам сюди. Ось вихід.
- Я повернувся!
- Піди втопися!
Це те, чого я не вмію?
Словесний пінг-понг. Дотепність.
Піди втопися. Сама ти піди втопися!
А тоді Роуз теж каже: "Піди втопися!"
А тоді Кенні: "Та не хочу я топитися!"
- Ні, ми з тобою не поїдемо.
- Що?
Добре, добре, я все розумію.
І ви праві.
Ясно? Ми розділимо
п'ятсот тисяч доларів.
Порівну. Порівну на всіх чотирьох.
Ви мене зрозуміли?
Кенні, ти просто шизонешся!
Ясно? Це ж купа
комп'ютерних ігор, хлопче!
Слухай, Кейсі, ти собі придбаєш
дім і втечеш звідти.
Якщо захочеш. У тебе буде 125 тисяч.
У тебе буде 125 тисяч.
У тебе буде... Я роздаю квартири,
як у рекламі!
Тільки не треба ніяких
кришечок збирати!
Ну, що мені зробити?
Мені що, навколішки стати?
Діти, що скажете?
- Я б отримала задоволення.
- І я не проти. Можна.
Добре, що на мені благальні штани.
Зазвичай, в них я вимолюю собі секс.
Ну все, ну все,
я стаю навколішки. Добре?
Ну от. Якось так.
Добре. Усі у фургон! За мною!
Ходім, Авраам!
Стоп! Не біжіть так,
тут скрізь клоуни!
Але татко вас захистить.
Наш отам, я його біля
якогось фургона припаркував.
- Меліса!
- Кенні!
- Роуз!
- Еді!
- От хрін!
- От хрін!
Ніяк не звикну до такої лексики.
Якого біса ви тут робите, га?
- Ми любимо феєрверки!
- Ага. Феєрверки.
Так, і ми теж! Це дивовижно!
Тут неймовірні феєрверки!
- Меліса, давай поговоримо.
- Ні.
- Мамо, ходімо звідси.
- Меліса!
Не можна бути такою нечемною!
У тебе місячне почалось?
Тобі потрібен тампон?
Ні, мамо, тампон мені не потрібен!
Я просто не хочу їх бачити!
- Кенні, ходімо!
- Доню, що з тобою?
- Що вчора трапилося, неправильно!
- О Боже!
О Боже, вона все знає.
Вона знає, що ми зробили.
Меліса, я не повинна була
мацати груди місіс Міллер.
Ти права. Хоча мушу визнати,
що мені було доволі приємно.
І ти маєш знати, що у нас з татком
зараз проблеми в інтимному житті.
Годі, добре, мамо?
Я вже не така тугенька, як була.
- Слухай...
- Він у мені не тримається,
його сосисочка губиться у коридорі!
Нащо ти мені це розповідаєш?
Вчора Кенні цілувався зі своєю
сестрою і мамою, а тато їхній дивився!
Що? О Боже!
- Це не зовсім так.
- Це неправда.
Роуз мені не мама, а Кейсі мені
не сестра, ми не справжня сім'я.
Це вже занадто, синку!
Що ти таке кажеш?
Вибачте, він напився,
от і несе різну дурню.
Девід найняв нас, щоб ми
перевезли наркотики через кордон.
То ви наркоторговці?
Ні! Ми контрабандисти! Це зовсім інше.
Це точнісінько те саме!
Еді, ми зараз усе вам пояснимо.
Тут виникло невеличке
непорозуміння. Правда.
Про контрабанду він взагалі
анічогісінько не знає.
Він навіть не знає, що таке наркотики!
Там пляшечка текіли.
Що?
О Господи!
- Ну слава Богу, ти живий!
- У нього пістолет!
Слухай! Ні-ні! Чекай-чекай!
Буде мучо весело!
Ще не втратив.
Дон – справжній мачо!
О, Дон.
Меліса, доню, піди знайди полісмена.
Чекай, Дон! Дон, послухай!
Ні. Контрабанда наркотиків?
Після всього, що ми
пережили у наметі?
Ні, Дон, ще один мужик є.
Не хочу я знати про твоїх мужиків!
Що? Ні! Є мужик,
який хоче вбити нас!
Що? Хто?
Пабло Гекон.
Пабло Гекон.
Буенас ночес, Міллери!
Що він сказав? Що це означає?
Це типове мексиканське вітання.
Ти, в шортах і зі смішними
вусами, віддай пістолет.
Меліса!
І кружку теж.
Не вбивайте її.
- Забирай!
- Доню, все добре.
А ти ключі давай!
Даю, даю! Ось вони.
Ну от! Наркоту забрав, отже,
ти не мусиш нас вбивати.
Я не мушу вас убивати, так?
Ви вкрали мій товар,
я мав їхати через кордон
у вашу паскудну країну!
Ви обпекли мені обличчя парою!
- Пробачте.
- Ви розбили мою тачку!
І мені не подобається,
як ви з ним поводитесь.
Гіршої сім'ї я ніколи не бачив!
Але ви праві, я не мушу вас вбивати.
Я хочу вас вбити. Усіх вас.
Стоп. Не треба.
Не роби цього. Не треба їх убивати.
Це я в усьому винен. Це я все
закрутив. Наркотою торгую я.
Це просто хороші і добрі люди,
які потрапили сюди
випадково. Розумієш?
Цей малий!
Такого доброго серця, як
у нього, я в житті не бачив!
Це щастя – мати такого друга.
Братан, ще якусь годину
тому я б сам цю дівку вбив.
Та вона неймовірно крута
і розумніша за мене.
А оця.
Ти. Сара.
Ти – найсильніша жінка на світі.
Ти будеш чудовою мамою.
Я всіх їх люблю.
Не вбивай їх.
Будь ласка.
Убий тільки мене.
- Давай домовимося? Добре?
- Добре.
Ти вмреш першим, щоб
не бачити, як я їх вбиваю.
Девід!
Кенні, це було неймовірно!
Це, до речі, я навчив його.
А це вже моя школа.
Не розпускайте свого язика, юначе!
- Ти цілуєшся краще за мою сестру!
- Що!
Раз. Два.Три.
Ну, містере Гекон, від імені
уряду Сполучених Штатів
я вітаю вас у нашій країні.
Сядьте, будь ласка.
На жаль, свободи нашої ви не відчуєте.
Дон, ти мій герой!
Я хочу, щоб ти мене сьогодні зв'язав.
Тримай.
Дякую, Девід.
- Ми поїдемо.
- Не поспішайте.
- О ні, Дон!
- Татку, будь ласка.
Дівчата, тихо.
Я вірю, що всі ви – хороші люди.
Та ви порушили закон. Усі четверо.
Що найгірше – ви наразили
моїх дівчат на небезпеку.
- Вибач.
- Я змушений заарештувати вас.
- Нащо, Дон?
- Татку, не треба!
І це перше, що я зроблю після того,
як я розвернусь
і обійму свою сім'ю.
Девід, ходімо.
Диви, все привіз!
Я просто вражений, Девід!
Чудова робота!
Але! Ти спізнився.
Ми домовлялись на вчора, тож,
вибач, грошей не дам.
Бред! Мене за цю фігню
мало не грохнули! Двічі!
Я не буду поводитись, як гівнюк.
У мене дві тонни першокласної трави.
І ти в процесі ще й посадив Гекона,
а це велика перемога
для команди Бреда.
Тож я пропоную потиснути
руки і розбігтись.
- Ти і не збирався мені платити, так?
- В яблучко!
Це було по-свинськи?
Бо я вже навіть не знаю.
- Ані руш!
- Бігом! Бігом!
Наркоконтроль!
- На підлогу! На підлогу!
- Ану лягай! Не рухатись!
Чисто!
Ти мене підставив?
По-свинськи вийшло, правда?
У вас на мене нічого немає!
Нічогісінько!
Йоханий! Що це за дядько?
Що це за білий репер?
- Молодчина, Девід.
- Дякую, Дон.
Я знаю, що ти не отримаєш грошей,
але ж чинити справедливість
значно приємніше, так?
Ні.
Ну, може, трохи.
Як я й обіцяв, в обмін на твої свідчення
проти Гекона і містера Ґардлінґера
ти півроку житимеш
за програмою захисту свідків.
- Тільки я?
- Тільки ти.
І інші свідки цього злочину теж.
- Ось ти де.
- Мені все одно.
- Сексапільна ботаночка.
- От би помацати.
- Що ти робиш?
- Ось, подивись.
Білі ботанські яйця
Скажи хай Кейсі перестане викладати
відео. Уже більше мільйона переглядів
і цифра росте.
Добре, після обіду скажу.
Знаєш, ще що?
А мені звідси твої циці видно.
- Гей, привіт!
- Привіт!
- Ну, давайте знайомитися! Я Ден.
- Привіт, Ден.
А це моя дружина Кейті.
Ми тут недавно.
- Вітаю!
- Ми – Джонсони!
Чудово! То будемо сусідами!
Народ! Підійдіть!
Познайомтесь.
Я Девід. А це моя прекрасна родина.
Це мій син Кенні.
Моя донька Кейсі.
- А це моя дружина Сарра.
- Рада познайомитись.
- Ми – Міллери.
- Дуже приємно!
Раді познайомитись! Ну, побачимось.
- До зустрічі! Па.
- Бувайте.
- Стрьомні.
- Та сто відсотків.
Познайомитись вони прийшли!
Нафіг ви нам здалися?
Боже, це жах. Ми тут наче у засланні.
Не те слово! Скоріше б уже слідство
скінчилось. І звалимо звідси.
МИ – МІЛЛЕРИ
Тримайтесь літери "С"!
- Так, сексу.
- Або стриманості.
- Щоб дітей не було.
- Він переплутав трохи.
Оскари! Усім чотирьом!
Та ну! Нам дуже приємно,
але актори ми так собі.
- Там до дівчини чіпляються!
- Де?
І камера!
Цей холодильник 2 мужиків
не відкриють.
Та ну! Що, заклинило?
Слухайте, ну ви, блін! Це...
- Гляньте!
- Не чіпляйся до дівчат.
- І що ти мені зробиш, брекет?
- І що ти мені зробиш, онаніст?
І що ти мені зробиш, стрункий юначе?
Ти носа мені зламала!
А я боюся крові, врубаєсся?
Ти зіпсувала мені перенісся,
врубаєсся?
Дайте мені ватку!
Він у мене застряг там
і не просувається далі.
І що б я не робила, нічого не виходить.
І було таке враження, що звідти
маленький чльондер визирає.
Добре, зараз я... Поїхали! Це вони.
Здуріти можна.
Це просто розкішні, прекрасні,
дивовижні груди!
Добре, знято!
Почали!
- Послухаємо музику для переможців?
- Так, врубай.
- Я обожнюю цю пісню!
- Кльова пісня!
Шикарно!
Це було реально круто.
МИ – МІЛЛЕРИ