Brené Brown - Listening to shame

Перекладач: Marina Kobenko Утверджено: Hanna Leliv Я збираюся розповісти вам дещо про мою промову на TEDxHouston. Я прокинулася вранці після тієї промови з найжорстокішим похміллям вразливості у моєму житті. І я навіть не виходила з дому цілих три дні. Перший раз я наважилася вийти, щоб пообідати з подругою. Коли я зайшла, вона вже чекала на мене за столом. Я сіла, а вона каже: "Лихо! Ти виглядаєш просто жахливо". І я кажу: "Дякую. Мені насправді... Я безпорадна". А вона питає: "Що сталося?" І я зізналася: "Я тільки що сказала 500 людям, що я стала дослідником, щоб уникнути вразливості. І коли, на основі отриманих даних, мені стало зрозуміло, що вразливість - це абсолютно невід'ємна частина щирого життя, я сказала тим 500 людям, що в мене стався нервовий зрив. В мене навіть був слайд, на якому говорилося "Нервовий зрив". І коли це мені здалося, що написати таке було гарною ідеєю?" (Сміх) Вона сказала: "Я бачила твою Промову наживо. Це було не дуже схоже на тебе. Зазвичай ти поводишся дещо інакше. Але це було чудово". А я у відповідь: "Але цього не можна допустити. YouTube, вони викладуть це на YouTube. І ми матимемо справу вже з 600, 700 людьми". (Сміх) А вона: "Ну... Вже трошки запізно". Тоді я сказала: "Можна в тебе дещо запитати?" І вона відповіла: "Так". Я кажу: " Ти пам'ятаєш, коли ми були у коледжі і були шаленими, до безглуздості?" І вона каже: "Так". А я у відповідь: "Пам'ятаєш, як ми залишали дійсно гидке повідомлення на автовідповідачеві наших колишніх? А потім вдиралися в їхню кімнату в гуртожитку і стирали повідомлення з плівки?" (Сміх) Подруга похитала головою: "Аа... ні". (Сміх) Тож звичайно, єдине, що я спромоглася сказати тієї миті було: "Ага, я теж. Таке... Ніколи". І я думаю сама до себе: "Брене, що ти робиш? Що саме ти робиш? Чого ти взагалі про це почала? Невже ти з'їхала з глузду? Це б краще підійшло твоїм сестрам". Тож я знову подивилася на приятельку, і вона сказала: "Ти серйозно збираєшся спробувати пробратися туди і викрасти відео до того, як вони розмістять його на YouTube?" І я відповіла: "Я просто міркую над цим". (Сміх) Вона говорить: "Ти напевно найгірший приклад уразливості, який можна уявити". (Сміх) І от я подивилася на неї і сказала те, що в той час здавалося драматичним, а насправді виявилося білше пророцьким, ніж драматичним. Я сказала: "Якщо 500 перетворяться на 1000 або 2000, моєму життю - кінець". (Сміх) В мене не було ніякого надзвичайного плану на випадок 4 мільйонів. (Сміх) І моє життя таки скінчилося, коли сталося саме це. Мабуть найтяжчим у закінченні мого життя стало те, що я дізналася про себе дещо неприємне, а саме, що хоч як я переживала через ризик, що мені не вдасться поділитися своєю роботою зі світом, існувала ще одна частина мене, яка дуже тяжко працювала над тим, щоб залишатися маленькою, залишатися поза світлом прожекторів. Але я хочу таки поговорити про те, чого я навчилася. Існує дві речі, яким я навчилася торік. Перша - це те, що вразливість не означає слабкість. І цей міф глибоко небезпечний. Дозвольте мене запитати вас чесно - мушу зуважити, що я практикуючий терапевт, тож у будь якому разі матиму перевагу - тож якщо б ви просто підняли вашу руку, це було б чудово - скільки з вас чесно, коли ви думаєте проявити свою уразливість, чи сказати щось уразливе, думає: "Господи, уразливість - це слабкість. Це слабкість?" Скільки з вас думає, що вразливість і слабкість - це синоніми? Більшість. Тепер дозвольте мені запитати вас про таке: Весь цей тиждень на TED, скільки з вас, коли ви бачили тут уразливість, думали, що це - чиста сміливість? Уразливість - не слабкість. Я визначаю вразливість як емоційний ризик, викриття, невпевненість. Вона живить нашу повсякденність. Я почала вірити - зараз йде 12 рік мого дослідження - що вразливість - це найточніша міра сміливості - бути вразливим, дозволити іншим дивитися на себе, бути чесним. Одна з найдивніших речей, що сталася після вибуху популярності через той виступ на TED, я почала отримувати численні пропозицій виступати по всій країні - для всіх, від батьків на шкільних зборах, до компаній зі списку Fortune 500. І дуже багато з тих дзвінків йшли ось про що: "Гей, докторе Браун. Ми в захваті від вашої промови на TED. Ми б дуже хотіли, щоб ви приїхали з промовою до нас. Ми були б дуже вдячні, якщо б у промові ви не згадували про вразливість чи сором". (Сміх) А про що б ви хотіли, щоб я говорила? І чула три головні відповіді. Найчастіше, щоб залишатися з вами чесною, від бізнесу: інновації, творчість, і зміни. Тож дозвольте зі всією відповідалністю заявити, вразливість - це місце, де народжуются інновації, творчість та зміни. (Аплодисменти) Творити - це робити щось, що не існувало ніколи раніше. У світі немає нічого вразливішого за це. Пристосування до змін наповнене вразливістю. Друга річ: остаточно збагнувши взаємозв'язок між уразливістю і сміливістю, друга річ, яку я осягла, така: Ми повинні говорити про сором. І я буду з вами дуже чесною. Коли я стала "дослідником вразливості", так мене почали називати після тієї промови на TED - і я не жартую. Я наведу для вас приклад. Десь три місяці тому я була в магазині спортивних товарів, купувала окуляри, захисні прилади для гомілок та всі інші речі, які батьки купують у магазинах спорттоварів. І десь за 30 метрів від себе я чую: "Уразливість TED! Уразливість TED!" (Сміх) Я техасець у п'ятому поколінні. Гасло нашої сім'ї: "Заряджай і зводь курок". Я не природній дослідник вразливості. Тож я просто продовжую іти, а та жінка - прямо за мною. (Сміх) І потім я чую: "Уразливість TED!" Я повертаюся до неї і кажу : "Привіт". Вона завмерла на місці зі словами: "Ви - та сама дослідниця сорому, в якої був нервовий зрив". (Сміх) В цю хвилину батьки починають пригортати дітей до себе. "Не дивись туди". І я настільки виснажена у той момент, що я дивлюся на ту жінку і ледь не кажу: "Це було довбане духовне пробудження". (Сміх) (Аплодисменти) А вона дивиться на мене і робить так: "Я знаю". І каже: "Ми дивилися вашу TED промову у книжковому клубі. А потім ми читали вашу книгу і змінили нашу назву на "Діти зриву". І потім додає: "Наша ключова фраза: "Ми розпадаємося на шматки, і відчуття кайфові". (Сміх) Ви можете тільки уявити, як я почуваю себе на зборах педагогічної ради. Тож відколи я стала Уразливістю TED, немов героєм блокбастера - ну є Барбі Ніндзя, а я Уразливість TED - мені здавалось, що я зможу відкинути весь той сором, тому що я вивчала сором цілих шість років до того, як реально почала писати і говорити про вразливість. І я думала, дякувати Богу, тому що сором - це жахлива тема, на яку ніхто не хоче говорити. До речі, це найкращий спосіб заткнути когось у літаку. "Чим ви займаєтесь?" "Я досліджую сором". "Ох". (Сміх) І я бачу вас... (Сміх) Але виживаючи весь цей останній рік, мені згадалося кардинальне правило - не правило досліджень, а моральний обов'язок ще з мого виховання - ти маєш танцювати з тим, хто привів тебе на танці. Я дізналася про вразливість і сміливість, творчість та інновації не з досліджень уразливості. Я дізналася про всі ці речі, вивчаючи сором. Тому я хочу провести вас до сорому. Послідовники Юнга називають сором болотом душі. І ми увійдемо до нього. Метою буде не увійти і збудувати там дім, щоб жити в ньому. Нам радше треба буде надіти галоші і пройти крізь нього, щоб знайти нашу путь. І ось чому. Ми чули найпотужніший поклик по всій цій країні і взагалі глобально розпочати відкрито говорити про расу, правильно? Так? Ми чули це. Так? Не можна говорити на цю тему без сорому, тому що ніхто не може говорити про расу, не торкаючись привілеїв. А коли люди починають говорити про привілеї, сором паралізує їх. Ми чули про блискуче рішення, як не вбивати людей під час хірургічних операцій, а саме: мати контрольний список. Ви не можете розв'язати таку проблему без сорому, тому що, коли лікарів навчають, як накладати шви, їх одночасно навчають, як прошити шлях від їхнього достоїнства до всемогутності. А хіба всемогутнім лікарям потрібні контрольні списки? Я мала записати ім'я одного промовця TED, щоб не потрапити тут у халепу. Мишкін Інґавале, маю надію, що я не помилилася. (Аплодисменти) Я бачила промовників TED у свій перший день тут. Тож він піднявся сюди і розповів, як він створив технологію діагностування анемії, щоб люди не гинули намарно. Він сказав : "Я знав, що цей тест потрібен. Тож знаєте, що я зробив? Я створив його". І всі просто вибухнули оплесками, немов кажучи: "Так!" А він продовжив: "І він не спрацював. І потім, я робив це ще 32 рази, перш ніж тест спрацював". А ви знаєте найбільшу таємницю про TED? Я просто не можу дочекатися, коли я розповім людям про неї. І мені здається, я роблю це саме зараз. (Сміх) Це неначе конференція з поразок. Ні, так і є. (Аплодисменти) Ви знаєте, чому це місце таке надзвичайне? Тому що тут є дуже небагато людей, які бояться поразок. І жоден із тих, хто піднімається тут на сцену, з тих виступів, що я бачила, не оминав поразок. Я зазнавала важких поразок багато разів. Я не думаю, що світ розуміє це через сором. Є видатна цитата Теодора Рузвельта, що рятувала мене протягом минулого року. Багато людей називають її цитата про "Людину на Арені". У ній ідеться про таке: "Ні, не критик, що все розраховує заздалегідь, не людина, що вказує, де сильний схибив, або як тому, хто щось робить, можна було б робити це краще. Поваги варта людина на арені, чиє лице спітніле, забруднене кров'ю і потом.. Але саме коли він на арені, коли він перемагає у свої кращі часи, і коли програє у гірші, але коли він терпить поразку, коли він програє, принаймні це трапляється після великих поривань". Для мене вся ця конференція саме про це. Життя саме про це, про великі поривання, про перебування на арені. Коли ви наближаєтесь до арени і зупиняєтесь з рукою на дверній ручці, думаючи: "Зараз я зайду і спробую зробити це", сором - це гремлін, що каже: "Ну-ну. В тебе не вистачить наснаги. Ти так і не отримав ту MBA. Твоя жінка покинула тебе. Я знаю, що твій батько був не у Люксембурзі, а у тюрмі Сінґ Сінґ. Я знаю про всі ті речі, що траплялися з тобою, поки ти ріс. Я знаю, що насправді ти не думаєш, що такий красивий, розумний, чи талановитий або впливовий. Я знаю, що твоєму батьку було начхати навіть тоді, коли ти став фінансовим директором". Ось це і є сором. І якщо нам вдасться заспокоїти його і увійти, і сказати: "Мені це вдасться", ми зведемо очі і побачимо, що той критик, який вказує на наші помилки і сміється, у 99 відстотках випадків це хто? Ми самі. Сором крутить всього дві пластинки - "не достатньо хороший" і, якщо ви зможете позбавитися від цієї, "і хто ти взагалі такий?" Важливо зрозуміти, що сором - це не провина. Сором зосереджений на людині, провина - на поведінці. Сором - це "Я поганий". Провина - це "Я зробив щось погане". Скільки з вас, якщо б ви зробили щось, що зашкодило б мені, хотіли б сказати: "Вибач. Я помилився"? Скільки з вас хотіли б це сказати? Провина: Вибач. Я помилився. Сором: Вибач. Я - помилка. Між соромом і провиною незбагненна різниця. І ось що ще вам потрібно знати. Сором дуже сильно пов'язаний з залежністю, депресією, жортокістю, агресією, цькуванням, самовбивством, розладами харчової поведінки. І ось ще щось, що вам потрібно розуміти ще дужче. Провина пов'язана з тими ж таки речами зворотньо. Вміння співвіднести те, що ми змогли, або не змогли досягнути з тим, ким ми хочемо бути, дуже легко набути. Це неприємно, але до цього швидко звикаєш. Інша річ, яку ви маєте знати про сором, це те, що він чітко поділений за статтю. Якщо сором огортає мене або Кріса, відчуття буде однакове. Всі, хто сидить тут, знають теплий приплив сорому. Ми впевнені, що сором не відчувають тільки люди, не здатні до стосунків або співчуття. Що означає, так, мені трохи соромно; ні, я соціопат. Тож я б обрала, так, вам трохи соромно. І чоловіки, і жінки відчувають сором однаково, але він все ж організований за статтю. Для жінок найкращий приклад, який я можу навести це Enjoli телереклама: "Я можу розвісити білизну, спакувати обіди, всіх поцілувати, і бути на роботі за п'ять на дев'яту. Я можу купити продукти, приготувати вечерю і зроблю все, щоб ти відчував себе человіком". Для жінок сором означає робити все це, робити бездоганно, і ніколи не дозволити нікому дізнатися, що ти спітніла. Я не знаю, скільки парфумів продала ця реклама, але я вам гарантую, через неї злетіли продажі антидеперсантів та заспокійливого. (Сміх) Сором для жінок - це павутиння недосяжних, конфліктуючих очікувань щодо того, якими ми повинні бути. І це - гамІвна сорочка. Для чоловіків сором зовсім не купа конфліктуючих, суперечливих очікувань. Сором - це єдиний страх не виглядати яким? Слабким. Я не опитувала чоловіків перші чотири роки свого дослідження. І так було допоки один чоловік після того, як я підписала йому свою книгу, не подивився на мене і не запитав: "Мені дуже подобається те, що ви пишете про сором, та мені цікаво, чому ви ніколи не згадуєте чоловіків". І я відповіла: "Через те, що я не вивчаю чоловіків". Тоді він сказав: "Це зручно". (Сміх) І я спитала: "Чому це?" А він у відповідь: "Тому що ви радите відкриватися, розповідати нашу історію, бути вразливими. Але ви бачите ось ці книжки, які ви щойно підписали для моєї дружини і трьох дочок?" Я сказала: "Так". "Для них було б краще, щоб я помер верхи на моєму білому коні, ніж впав із нього. Коли ми відкриваємося і стаємо вразливими, з нас вибивають усе лайно. І не кажіть мені, що це роблять хлопці, тренери або татусі, тому що жінки в моєму житті набагато жорсткіші до мене, ніж будь-хто інший". Тож я почала опитувати чоловіків. Я ставила серйозні запитання. І дізналася ось що. Покажіть мені жінку, яка може сидіти поруч із чоловіком, коли вона почувається вразливою і наляканою, і я покажу вам жінку, яка зробила величезну роботу. Покажіть мені чоловіка, який може сидіти з жінкою, яка вже на межі, яка вже не може більше рухатися, і який не поспішає повідомити: "Я тільки що дістав білизну з пральної машини", а щиро слухає - тому що це - єдине що нам дійсно потрібно - і я покажу вам чоловіка, який зробив величезну роботу. Сором - це епідемія у нашій культурі. І щоб виборсатися з нього, щоб віднайти наш шлях один до одного, ми повинні розуміти, як він впливає на нас, як сором впливає не те, якими ми стаємо батьками, як ми працюємо, як ми дивимося один на одного. Кілька слів про одне дослідження Магаліка з Бостонського коледжу. Він запитував, що потрібно жінкам, щоб відповідати нормам жіноцтва? Найчастіші відповіді в цій країні були: бути хорошою, худою, скромною і застосовувати всі доступні ресурси для зовнішності. Коли він запитував про чоловіків, що чоловіки у цій країні повинні робити, щоб відповідати нормам мужності, відповіді були такі: завжди демонструвати емоційний контроль, робота понад усе, домагатися статусу і бути жорстоким. Якщо ми збираємося відновити нашу дорогу один до одного, ми повинні розуміти і знати співчуття, тому що співчуття - це протиотрута від сорому. Якщо ви покладете сором у чашку Петрі, то для експоненціального росту йому знадобиться три речі: таємність, мовчання і осуд. Якщо ви покладете ту ж саму кількість сорому в чашу Петрі і припорошите його співчуттям, він не виживе. Два найвпливовіші слова, коли ми боремося - це я теж. Тож я залишу вас із цією думкою. Якщо ми захочемо знайти шлях один до одного, вразливість буде стежкою. І я знаю, що дуже спокусливо стояти за ареною, тому що мені здається, що я робила це все моє життя, і думати собі, що я зайду туди і покажу клас, коли буду куленепробивною і бездоганною. Це - насправді спокусливо. Але правда в тому, що так не буде ніколи. І навіть якщо ви станете неймовірно бездоганними і настільки куленепробивними, наскільки це можливо, коли ви зайдете туди, це буде не та людина, яку я захочу бачити. Ми хочемо, щоб ви просто зайшли. Ми хочемо бути з вами і навпроти вас. І ми просто хочемо, щоб ми, наші близькі і рідні, люди, з якими ми працюємо, прагнули досягнень. Щиро дякую. Я справді дуже високо вас ціную. (Аплодисменти)