Tip:
Highlight text to annotate it
X
Це ESOcast!
Передова наука і життя за лаштунками ESO,
Європейської Південної Обсерваторії.
Вивчення найвіддаленіших меж Всесвіту із нашим ведучим доктором Джеєм, також відомим, як доктор Джо Ліске.
Привіт! Ласкаво просимо до спеціального випуску ESOcast.
Наближуючись до 50-ї річниці ESO в жовтні 2012
ми покажемо вісім спеціальних випусків
котрі відображать перших 50 років досліджень ESO південного неба.
Це розповідь про легендарну пригоду...
Історія про космічну цікавість, мужність та стійкість...
Історія про те, як Європа попрямувала на південь, щоб досліджувати зорі.
Йдемо на Південь
Запрошуємо до ESO - Європейської Південної Обсерваторії
Їй пятьдесят років, але вона енергійна як ніколи.
ESO є європейським порталом до зірок.
Тут астрономи п’ятнадцяти країн світу
поєднали свої зусилля для пошуків розгадок таємниць Всесвіту.
Як?
Через будівництво найбільших телескопів на землі.
Через конструювання чутливих камер та інструментів.
Прискіпливо вивчаючи небо.
Їх роботою було спостереження близьких та далеких об’єктів,
від комет, котрі перетинають Сонячну систему,
до далеких галактик на околицях простору на часу,
що дало нам свіжий та безпрецендентний погляд на Всесвіт.
Всесвіт глибоких таємниць, прихованих секретів
та шаленої краси.
Із далеких гірських вершин Чилі
європейські астрономи торкаються до зірок.
Але чому Чилі?
Що змусило астрономів прямувати на Південь?
Європейська Південна Обсерваторія має штаб-квартиру у Гархінзі, в Німеччині.
Але із Європи можна побачити тільки частину неба.
Щоб заповнити пробіл, вам потрібно переміститися на південь.
Протягом багатьох століть, зоряні мапи південного неба мали величезні білі плями –
така собі небесна Terra Incognita.
Рік 1595.
Вперше голландські купці попливли в Східну Індію.
Уночі навігатори Пітер Кейзер та Фредерік де Хоутман
виміряли положення більше ніж 130 зірок південного неба.
Незабаром зоряні глобуси та мапи показували дванадцять нових сузір’їв,
ні одне із котрих досі не було бачене ніким із європейців.
Британці були першими, хто побудував перший постійний астрономічний аванпост
у південній півкулі.
Королівську обсерваторію на мисі Доброї Надії було зведено в 1820.
Трохи згодов Джон Гершель побудував свою приватну обсерваторію
в Африці неподалік від знаменитої Столової Гори.
Як чудово!
Темне небо. Яскраві скупчення та хмари зірок над головою.
Не дивно, що Гарвардська, Йельська та Лейденська обсерваторії
поповнились своїми південними спостережними пунктами.
Але дослідження південного неба
і далі потребували багато мужності, пристрасті та стійкості.
Іще п’ятдесят років тому,
майже всі великі телескопи знаходились на північ від екватору.
Та чому південне небо настільки важливе?
Перш за все тому, що воно було вельми незвіданою територією.
Ви не можете побачити все небо із Європи.
Найкращий приклад - центр Чумацького Шляху, нашої галактики.
Його важко спостерігати із північної півкулі,
а в південній він перебуває високо над головою.
Там також є Магелланові Хмари –
дві малих галактики-сусідки Чумацького Шляху.
Невидимі на півночі, але дуже помітні, коли ви перебуваєте південніше від екватору.
В кінці кінців,
європейським астрономам дуже заважали вуличне освітлення та погана погода.
Переміщення на південь вирішило б більшість цих проблем.
Подорож на прогулянковому судні в Голландії, червень 1953.
Це було тут, в Ейсселмері,
коли німецько-американський астроном Вальтер Бааде
та голландський астроном Ян Оорт
розповіли колегам про свій план європейської обсерваторії
у південній півкулі.
Поодинці ніяка із європейських країн не могла конкурувати із США.
Але разом вони сила.
Сім місяців по тому, дванадцять астрономів із шести країн зібралися разом тут,
у цій величній Сенатській Залі Лейденського Університету.
Вони підписали декларацію,
на знак бажання заснувати Європейську обсерваторію у південній Африці.
Це й вимостило шлях до народження ESO.
Але постривайте!… Південна Африка?
Так, у цьому був смисл.
У південній Африці вже було обсерваторія Кейп, а після 1909,
також і Трансваальська обсерваторія в Йоханнесбурзі.
Лейденська обсерваторія також мала власну станцію в Хартебіспурті.
В 1955,
астрономи установили вимірювальні прилади для пошуків найкращого місця для великого телескопа.
Зікогат у Великому Кару. Або Тафелькоп’є в Бломфонтейні.
Але погода не була сприятливою.
Десь в 1960, вся увага перейшла на суворий ландшафт північного Чилі.
Американські астрономи також запланували тут
свою власну обсерваторію у південній півкулі.
Важкі кінні експедиції виявили умови набагато кращі, ніж у південній Африці.
У 1963 році було вирішено остаточно. Це буде Чилі.
Шість місяців по тому, гора Ла Сілла була обрана
для розташування майбутньої Європейської Південної Обсерваторії.
ESO перестала бути далекою мрією.
Зрешта, п'ять європейських країн підписали Конвенцію ESO 5 жовтня 1962 року -
це і є офіційним днем народження Європейської Південної Обсерваторії.
Бельгія, Німеччина, Франція, Нідерланди та Швеція
зобов`язалися дотягнутись до південних зірок.
Ла Сілла та її околиці були придбані у чилійського уряду.
Була прокладена дорога до середини цього "ніщо".
Перший телескоп ESO побачив світ у металургійній компанії в Роттердамі.
І в грудні 1966,
Європейська Південна Обсерваторія відкрила своє перше око до неба.
Європа розпочала свою грандіозну подорож космічних відкриттів.
Доктор Джей завершує цей спеціальний випуск ESOcast.
Приєднуйтесь до мене в наступний раз для нової космічної пригоди.
Цей ESOcast випущений ESO
Європейською Південною Обсерваторією.
ESO, Європейська Південна Обсерваторія
є першорядною міжурядовою астрономічною науковою і технологічною організацією
в проектуванні, будівництві та експлуатації найсучасніших наземних телескопів світу.
Запис ESO; переклад від Олега Малого.
Тепер, коли ви побули із ESO,
попрямуємо за межі "цього світу" із Хабблом.
Hubblecast висвітлює новітні відкриття
від найвідомішої в світі та високо цінованої космічної обсерваторії,
Космічного Телескопа Хаббл від NASA/ESA.