Tip:
Highlight text to annotate it
X
"Одіссея" Гомера,
чи не найдавніша праця європейської літератури,
розповідає про пригоди героя Греції Одіссея
протягом його подорожі додому з Троянської війни, завдовжки десять років.
Хоча деякі частини засновані на реальних подіях,
зустрічі з дивними монстрами, жахливими велетнями та могутніми чарівниками
вважаються повною фантастикою.
Та, можливо, в цих міфах приховано більше ніж здається?
Погляньмо на один відомий уривок із поеми.
В середині подорожі
Одіссей та його команда опиняються на містичному острові Еея.
Голодні та виснажені, деякі з чоловіків наштовхнулись на розкішний палац,
де розкішна жінка вітає їх на розкішному бенкеті.
Звичайно, все це занадто добре, щоб бути правдою.
Насправді ця жінка - жахлива чарівниця Церцея,
і як тільки солдати наситились наїдками,
вона обернула їх на свиней помахом руки.
На щастя, один із чоловіків тікає,
знаходить Одіссея і розповідає про стан екіпажу.
Одіссей поривається врятувати їх
та зустрічає бога-вісника, Гермеса,
який радить йому спробувати магічної трави.
Одіссей слухається поради,
і коли він нарешті зустрічає Цирцею, то заклинання на нього не діють,
що дає йому змогу перемогти її та врятувати свою команду.
Само собою, історія із чаклунством та перетворенням на тварин
століттями сприймалась не більше як фантазія.
Та останніми роками, згадки трав та наркотиків в поемі
пробудили у вчених інтерес,
деякі припустили,
що міфи були фантастичним зображенням реального досвіду.
Ранні версії тексту Гомера
говорять, що Цирцея додала до їжі різних отруйних наркотиків,
щоб команда забула про свою батьківщину.
Трапилось так, що одна із рослин, яка росте в районі Середземного моря
і має невинну назву - дурман,
здатна викликати амнезію.
В рослині містяться сполуки, які руйнують нейромедіатор
під назвою ацетилхолін.
Таке порушення може викликати яскраві галюцинації,
дивну поведінку
та складнощі в розмежуванні фантазії від реальності:
саме те,
що змусить людей повірити, що вони стали тваринами,
а це означає, що Цирцея була не чарівницею,
а хіміком, яка добре знала, як використати місцеві трави для певного ефекту.
Та дурман - це тільки половина історії.
На відміну від інших текстів в Одіссеї,
розповідь про траву, яку Гермес дає Одіссею, незвично конкретна.
Боги звуть її магічним коренем,
кажуть, що знайшли її в лісових хащах,
що вона має чорний корінь та молочно-білу квітку.
Як і у випадку з епізодом про Цирцею,
магічний корінь століттями вважали вигадкою.
Та в 1951 російський фармаколог Михайло Машковський
виявив, що жителі Уральських гір
використовували рослину з молочно-білою квіткою та чорним коренем,
щоб запобігти паралічу у дітей, які страждали від поліомієліту.
Рослина під назвою пролісок
містила елемент під назвою галантамін,
який перешкоджав руйнуванню нейромедіатора ацетилхоліна,
і була ефективною при лікуванні не лише поліомієліту,
а й інших хвороб, зокрема хвороби Альцгеймера.
На 12-тому Всесвітньому з'їзді неврологів
лікарі Андреас Платакіс та Роджер Дувосін
першими припустили, що Гермес дав Одіссею саме пролісок.
Хоча немає прямих доказів, що люди в часи Гомера
знали про його антигалюцинаторні ефекти,
проте в нас є уривок грецького письменника 4-го століття Теофраста,
де пише, що магічний корінь використовується як протиотрута.
Чи означає це,
що Одіссей, Цирцея та інші персонажі в "Одіссеї" були справжінми?
Не обов'язково.
Та це доводить, що в давніх історіях більше правди,
ніж ми раніше думали.
І що більше ми дізнаватимемось про світ довкола нас,
то більше відкриватимемо фактів,
прихованих у древніх міфах і легендах.