Tip:
Highlight text to annotate it
X
Це моє місто, Сараєво
82 роки, я тут
Ось тут, бачите, старе місто Сараєво А ліва сторона - це нове Сараєво
Сараєво -- це такий собі маленький Єрусалим
Знаєте, Єрусалим, малий Єрусалим
Всі релігії живуть разом
Моріс -- нащадок Іспанських Євреїв вигнаних з Іспанії в 1492 році. Він приїхав до Сараєво і зберіг їх Єврейсько-Іспанську мову, Ладіно.
В цьому районі, всі домівки були єврейськими до Другої Світової Війни
Ось цей будинок, це мій будинок, будинок мого батька
Мого батька Девіда Албахарі. А ось цей маленький будиночок, зараз занедбаний, належав моєму дядьку, Самуелю Албахарі. А цей будинок, іншого дяді, Бохора.
Моріс один з останніх 4 носіїв мови Ладіно в Сараєво.
"Це його історія про те як Ладіно врятувала його життя"
В цьому будинку знаходилась цукерня. Сюди ми приходили кожного ранку. "У нас була пісенька, "Дай цукерочку мені" Протягни одну цукерочку мені. Протягни одну цукерку мені. Дай цукерочку мені.
Кожного ранку, ми співали цю пісеньку і хтось відчиняв віконце цукерні та кидав нам цукерки.
Після Голокосту, Євреїв не лишилось. Повернулась тільки моя родина.
Де Самуель? Де Дюдо? Не повернулись.
Хтось, хто пережив Аушвіц, чи-то Ясеновац
розповідав, що бачив як ці люди помирали там та згоріли в крематоріях.
Можливо ми щасливі, що живі після Другої Світової Війни але й не щасливі, бо
маємо щодня плакати за цими людьми. В мене залишилось забагато спогадів, але хочу їх всі забути.
В 1941, Моріса, його родину та інших Євреїв Югославії було депортовано поїздом до концтаборів.
На вокзалі Прєдор, я зустрів свого вчителя музики з початкової школи, і він сказав,
"Ти і твоя родина, маєте покинути потяг.
Він дав мені металеву палицю, щоб я передав батьку Він сказав "В ночі, палицею зроби отвір в вагоні.
та біжи, а не то тебе буде страчено
Мій батько палицею зробив отвір в вагоні і я втік
і ще, вчитель сказав, щоб я йшов до Італійської армійської вантажівки
Один Італійський полковник, колонелло, сховав мене в своїй вантажівці та перевіз до італійської
частини Югославії, туди де не було Устаса (Хорватської армії).
Я говорив з ним на Ладіно. Ладіно та Італьяно -- дуже подібні мови.
Ти вільний, тепер ти вільний.
Я був сам, не знав де мій батько, де мама.
Кожного ранку, прокинувшись, я шукав Партизанів, дивився де Німецькі солдати, де Італійські, де Хорватські.
Коли побачив Партизанське село, я йшов туди і залишався там.
1944: Моріс бачить як збивають літак Halifax з Італійської бази з Американськими та Британськими пілотами на борту. П'ять пілотів стрибають з парашутами на поле, де 14 річний Моріс підходить до них.
Ладіно врятувало моє життя під час війни
П'ятеро стрибали з літака з парашутами та сіли на поле, де був я
Я побачив Американців, коли вони мене побачили, витягли зброю
Хто ти? Я свій, Партизан, Партизан, я тоді сказав я з Партизанами Тіто
Я не розмовляв англійською, а розмовляв Ладіно
я запитав «Говорите Іспанською»?
Там в групі був один Іспанський пілот, він говорив Іспанською.То була єдина можливість спілкуватись.
Як ти знаєш Іспанську? Знаю бо я Сефард.
Хто такий Сефард? Ти нічого не знаєш. Нічого не знаю.
Хто такі Сефарди? То Євреї, які після інквізиції покинули Іспанію та втекли до Турції (Отаманська Імперія).
За 20 кілометрів звідси є Партизанська база.
Я привів з собою 5 пілотів до Партизанської бази в Рібніку і після того
пілоти пішли в порт на Адріатичному узбережжі і кораблем повернулись на свою базу в Барі, Італія
Коли скінчилась війна, я пішов в Партизанську школу і батько дізнався
де я і приїхав до мене.
Він позвав мене і я прийшов до батька та
він запитав: Як ти? Добре. Папа Так синку, я живий.
Де мама?
Я заплакав, батько також заплакав.