Tip:
Highlight text to annotate it
X
Перекладач: Andriy Kravets Утверджено: Hanna Leliv
Я хочу розпочати свій виступ із розповіді
про найнебезпечніших тварин.
Коли ми говоримо про небезпечних тварин,
то на думку спадають леви, тигри чи акули.
Але насправді найнебезпечнішою твариною є
... комар
Комари вбили більше людей,
аніж будь-яка інша істота в історії людства.
Навіть якщо зібрати всіх тварин докупи,
комарі все рівно вбили більше людей, ніж усі вони разом.
Окрім того, комарі забрали більше людських життів, аніж війни
та чума.
І ви, мабуть, думаєте,
що увесь цей науковий прогрес, суспільні досягнення,
кращі міста, кращі цивілізації, кращі санітарні умови,
багатство - усе це допомогло нам контролювати комарів,
та зменшити захворюваність.
Але, насправді, це не так.
Якщо б нам це було під силу, у світі не було б
200-300 мільйонів випадків захворювання на малярію щороку,
ми б не фіксували
1,5 мільйона смертей від цієї хвороби,
і у світі б не існувало хвороби, що
ще якихось 50 років тому була майже невідомою,
а зараз несподівано перетворилась
на найнебезпечніший вірус у світі, що його переносять комарі.
Ця хвороба називається лихоманка денґе.
Ще 50 років тому майже ніхто не чув про таке захворювання,
і вже точно ніхто не чув про нього у Європі.
Але сьогодні лихоманкою денґе, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я,
заражається від 50 до 100 мільйонів людей щорічно.
Так, ніби все населення Великобританії
хворіло на цю хворобу щороку.
За іншими підрахунками, ця цифра насправді
удвічі більша.
До того ж, кількість випадків захворювання на лихоманку денґе зростає неймовірно швидко.
За останні 50 років вона зросла
у 30 разів.
Тепер я коротко розповім, що ж таке лихоманка денґе,
якщо ви, звісно, ще не знаєте цього.
Уявіть, що ви їдете у відпустку.
Наприклад, на Кариби,
чи до Мексики або навіть до Латинської Америки,
Азії, Африки, Саудівської Аравії.
До Індії чи на Близький Схід.
Насправді, це не так важливо. Адже скрізь ті самі комари
й ті самі захворювання. Отже ви у зоні ризику.
Уявімо, що вас укусив комар,
який переносив цей вірус.
У цьому випадку у вас можуть з'явитися симптоми грипу.
Вони можуть бути доволі легкими.
Почнеться нудота, головний біль,
ви відчуватимете, ніби ваші м'язи скорочуються,
а кістки - ламаються.
Саме тому цю хворобу в англійській мові
називають лихоманкою, що ламає кістки.
Адже саме так почувається хворий.
Цікаво, що якщо вас один раз
вкусив комар, і ви перехворіли на лихоманку,
ваш організм виробляє антитіла.
Якщо вас знову вкусить комар, що переносить той самий штам вірусу,
ви не захворієте.
Але справа в тому, що таких вірусів аж 4 штуки.
До того ж, антитіла, що захищають вас
від того вірусу, яким ви хворіли раніше,
роблять вас уразливішим до трьох інших вірусів.
Отож якщо ви знову захворієте на лихоманку денґе,
і це буде інший штам вірусу, то ви будете до нього вразливішим.
Симптоми будуть серйознішими,
а хвороба прийме важчу форму -
геморагічної лихоманки чи інфекційно-токсичного шоку.
Краще не хворіти на денґе,
а хворіти повторно - і поготів.
Чому ця хвороба так швидко поширюється?
Відповідь звучить так:
Aedes aegypti.
Це вид комарів, що походять, як це випливає з їхньої назви,
із Північної Африки та існують по всьому світу.
Один комар за все життя
може подолати близько 183 метри. Вони далеко не мандрують.
Зате вправно подорожують автостопом,
особливо їхні яйця.
Комарі відкладають яйця у чистій воді - у будь-якому басейні чи калюжі,
у будь-яких посудинах із водою для птахів чи тварин, квітковому горщику -
тобто вони відкладають яйця усюди, де є чиста вода.
І якщо ця чиста вода знаходиться біля вантажних контейнерів, біля порту,
якщо вона поблизу транспорту,
ці яйця зможуть потрапити до будь-якої частини світу.
Саме це й відбувається. Людство перевозить
комарині яйця по всьому світу.
Наразі ці комахи потрапили у понад 100 країн світу,
де проживає 2,5 мільярди людей.
Вони живуть поряд із цими комарами.
Ось вам кілька прикладів, що допоможуть уявити,
наскільки швидко усе відбувається:
у середині 1970-х років Бразилія заявила, що у них немає Aedes aegypri.
Сьогодні вона витрачає близько 1 мільярда доларів США
щорічно, намагаючись контролювати та позбутися
лише одного виду комарів.
Вчора чи позавчора, не пам'ятаю точно,
мені потрапив на очі звіт Ройтерс, у якому йшлося про те,
що вже навіть на Мадейрі зафіксували перші випадки денґе.
Усього було виявлено 52 випадки та ще 400 ймовірних випадків захворювання.
Це трапилося 2 дні тому.
Цікаво, що перший комар з'явився на Мадейрі 2005 року.
І ось минуло кілька років,
і вже є випадки захворювання на денґе.
Тобто куди потрапляють комарі -
туди ж потрапляє і денґе.
Як тільки у вашій місцевості з'являються такі комарі,
чи туди приїжджає хворий,
комар кусає його, потім ще одного,
і так далі й далі,
і спалахує епідемія.
Саме тому ми мусимо вміти вбивати комарів.
Це ж не дуже складно.
Існує два шляхи.
Перший - використання лаврацидів.
Тобто хімікатів. Ви додаєте їх у воду, де розмножуються комарі.
Але у містах це зробити практично неможливо.
Адже доведеться додати хімікати у кожну калюжу,
у кожну посудину з водою, до кожного дерева.
Це не практично.
Другий можливий шлях -
спробувати вбити комах, коли вони літають поблизу.
Так виглядає затуманення.
Хтось змішує
хімікати із димом
і розпиляє їх навколо.
Ви можете робити те ж саме за допомогою спрею.
Але це не дуже приємна штука.
Якщо б це було ефективно, тоді б не зростала
кількість комарів та випадків захворювання на лихоманку денґе.
Не надто дієвий спосіб, але мабуть найкращий
із тих, що ми сьогодні маємо.
Найкращий спосіб захисту -
а також мій улюблений спосіб - це сорочка із довгим рукавом.
Також стануть у пригоді репеленти.
Але почнімо все з початку. Розробімо продукт
негайно і вирішимо, який продукт нам потрібний.
Щоб зменшити популяцію комарів,
потрібне щось ефективне.
Безглуздо вбивати комарів то тут, то там.
Нам потрібен засіб, що значно скоротив би популяцію комах,
щоб вони не могли розповсюджувати хворобу.
Цей засіб має бути безпечним для людей.
Адже ми будемо використовувати його поряд із людьми.
Він має бути повністю безпечним.
При цьому дія цього засобу не повинна довго впливати на довкілля.
Ми не повинні робити щось безповоротно.
Адже через 20 чи 30 років хтось, можливо, створить ще кращий засіб.
Тобто нам не йдеться про тривалий вплив на довкілля.
Потрібне щось відносно дешеве або ж економічно ефективне.
Адже у процесі братиме участь чимало країн,
деякі з яких є країнами, що розвиваються,
або мають низькі доходи.
Врешті решт, нам потрібен засіб, зорієнтований лише на певний вид комах.
Ми хочемо позбутися комарів, що переносять денґе,
а не знищити геть усіх комах.
Деякі з них дуже корисні. Інші важливі для екосистем.
Вид комах, про яких ідеться, не такий. Вони заполонили довкілля.
Тому ми хочемо зберегти інші види комах.
А позбутися лише одного.
Здебільшого цей вид комарів
живе у вашій оселі чи поблизу неї.
Тому який би засіб ми не винайшли, він має дістатися комахи.
Він має бути всередині будинку, у спальні,
на кухні.
У комарів є дві особливості,
що допоможуть нам у цьому проекті.
По-перше, самець комара не кусається.
Тому вкусити вас може лише самка комара.
Самець не може вкусити і не вкусить,
адже в нього навіть немає чим вкусити вас.
Тому справа у самках.
І друга особливість полягає у тому,
що самці дуже вправно знаходять самок.
Якщо ми випустимо самця комара,
і десь поблизу буде самка, він обов'язково її знайде.
Саме ці два фактори ми й використовували.
Ось буденна ситуація:
самець знаходить самку, вони народжують цілу купу нащадків.
Одна самка відкладає приблизно
100 яєць за один раз,
і до 500 яєць протягом усього життя.
Але якщо самець має ген,
що спричиняє смерть нащадкам,
тоді вони не виживуть,
і замість 500 комарів, що літатимуть навкруги,
ми отримаємо чисте повітря.
Якщо ж ми випустимо більше таких самців,
тоді приплідок загине на різних стадіях свого життя.
Назвімо таких самців стерильними.
Якщо ми випустимо багато стерильних самців,
тоді самки найімовірніше знайдуть саме їх,
а не плідних самців. Таким чином ми зменшимо популяцію комарів.
Випущені самці шукатимуть на волі самок.
Якщо вони знайдуть одне одного, то не матимуть нащадків.
Якщо ж самці не знайдуть самок, вони все рівно помруть.
Їхнє життя триває всього декілька днів.
Саме на цій стадії ми зараз і знаходимося.
Цю технологію розробили
декілька років тому в Оксфордському університеті.
Компанія Оксітек, де ми працюємо над цією проблемою
останні 10 років, дотримується методів,
схожих на підхід фармацевтичних компаній.
Внутрішій аналіз і тестування тривали приблизно 10 років.
Після цього ми вважали, що готові застосувати свій винахід на практиці.
Тому вийшли з розробкою у відкрите середовище.
Це завжди відбувається за згоди громади
та з усіма необхідними дозволами.
Ми провели випробування у польових умовах на Кайманових островах,
невелике випробування у Малайзії
та ще два у Бразилії.
І який же результат ми отримали?
Чудовий.
Через чотири місяці після того, як ми випустили самців,
популяція комарів
- ми здебільшого працюємо у селах
із населенням 2-3 тисячі людей,
тобто починаємо із невеликих громад -
популяція комарів скоротилася
на 85% всього за чотири місяці.
Але насправді після цього
рахувати стало дуже важко, оскільки комарів майже зовсім не залишилося.
Це те, що ми бачили на Кайманових островах,
те, що зробили у Бразилії,
під час польових випробовувань.
Наразі ми намагаємося провести випробування
у місті з населенням 50 тисяч людей.
Так ми побачимо, які результати отримаємо у більшому масштабі.
В Оксфорді є виробничий підрозділ,
де "виробляють" комарів.
Ми можемо "виробляти" їх на площі,
яка лише трохи більша за площу цього червоного килима.
Ми можемо "виробляти" приблизно 20 мільйонів комарів на тиждень.
І транспортувати їх у будь-який куточок світу.
Це досить дешево, адже посудина для перевезення
завбільшки як горнятко для кави.
У ній можна перевезти близько 3 мільйонів яєць.
Тому вартість транспортування - це не найбільша проблема (Сміх).
Наш підрозділ можна назвати фабрикою з виробництва комарів.
Бразилія, де ми проводили випробування,
власноруч побудувавла
фабрику комарів, значно більшу за нашу.
Ми використаємо її, щоб збільшити масштаб проекту у Бразилії.
Ми відсилаємо яйця комарів.
Розділяємо самців та самок.
Поміщаємо самців у невеликі горщики,
потім їдемо на машині
і по дорозі випускаємо самців на волю.
Усе, звісно, трохи складніше.
Адже ми хочемо випустити комарів так,
щоб вони покрили більшість території.
Тому ми беремо карти Google, ділимо територію,
і розраховуємо, як далеко вони можуть залетіти,
щоб упевнитися, що комарі покриють
усю територію. Потім повертаємося
і вже незабаром бачимо,
як популяція комарів стрімко скорочується.
Ми робили щось подібне у сільському господарстві.
Ми маємо декілька проектів у сільському господарстві
і я сподіваюся,
що ми зможемо знайти необхідне фінансування,
щоб почати працювати над проблемою малярії.
Ось такі наші справи.
Ще кілька думок на завершення.
У нашому проекті біологія
доповнює хімію
завдяки низці соціальних досягнень.
Біологічні підходи мають
різні форми.
Наприклад, генна інженерія -
уже існують ферменти для промислового використання,
генно-інженерні ферменти для продуктів харчування.
Ми вже маємо генно-модифіковане насіння, ліки,
нові вакцини.
Усе це ми отримали за допомогою однієї технології, яка дала різні результати.
Звісно, що я "за". Я особливо підтримую ці ідеї
там, де старі технології
вже неефективні чи неприйнятні.
І хоча технології схожі,
результати їхнього застосування кардинально відрізняються.
Якщо наш метод порівняти
із генно-модифікованим насінням,
ми побачимо, що обидва методи прагнуть принести користь.
Обидва мають позитивний ефект.
Наприклад, пестицидів тепер використовують менше.
Але якщо генна модифікація насіння має на меті захистити рослини,
давши їм якісь переваги,
ми робимо інакше. Ми беремо комарів
і наділяємо їх найбільшою хибою, яка може в них бути -
заважаємо їм розмножуватися.
Для комарів це кінець.
Щиро дякую. (Оплески).