Tip:
Highlight text to annotate it
X
Перекладач: Orysja Fedunjak Утверджено: Hanna Leliv
Коли мені було двадцять з чимось,
я познайомилась зі своїм найпершим клієнтом із психотерапії.
Я була аспіранткою клінічної психології у Берклі.
Цій жінці було 26 і звали її Алекс.
Отож, Алекс прийшла на перший сеанс
у джинсах та великій широкій майці,
всілась на диван у моєму офісі,
скинула взуття,
і сказала, що прийшла поговорити про проблеми з хлопцями.
Мені полегшало, коли я це почула.
Першим клієнтом моєї одногрупниці був підпалювач.
(Сміх)
А мені попалась двадцятирічна, яка хотіла побалакати про хлопців.
Я думала, що це мені під силу.
Але я не впоралась.
Слухаючи кумедні історії, котрі Алекс розповідала під час сеансів,
мені було просто лишень кивати головою
та сподіватись, що проблема вирішиться сама собою.
"Тридцять - це нові 20", повторювала Алекс,
і я вважала, що вона має рацію.
Працюють пізніше, одружуються пізніше,
дітей заводять пізніше, навіть помирають пізніше.
Двадцятирічні мали купу часу.
Та незабаром мій керівник змусив мене
відчитати Алекс за її особисте життя.
Я це відкладала.
Я сказала: "Так, вона могла б зустрічатись з кимось кращим,
вона спить з якимось бовдуром,
але ж вона не збирається за нього заміж".
Тоді мій керівник відповів:
"Ще ні, але за наступного може й вийти.
Крім того, найкращий час працювати на шлюбом Алекс -
до її одруження".
Це те, що психологи називають моментом "Ага!"
Саме в ту мить я зрозуміла, що 30 - це не нові 20.
Так, люди влаштовують своє життя пізніше, ніж колись,
але це не означало, що 20-ті роки Алекс - це час розслабитись у плані розвитку.
Це перетворило 20-ті роки життя Алекс на ударну точку в плані розвитку,
а ми сиділи та відкидали її.
Саме тоді я зрозуміла, що таке безневинне нехтування
було справжньою проблемою та мало серйозні наслідки
не лише для Алекс та її особистого життя,
але й для кар'єри, сім'ї та майбутнього
усіх двадцятирічних.
50 мільйонів двадцятирічних
проживає зараз в Америці.
Ми говоримо про 15 відсотків населення,
або про 100, якщо взяти до уваги,
що ніхто не стає дорослим,
не пройшовши спочатку через двадцяті.
Підніміть руки ті, хто проживає свій третій десяток.
Я справді хочу бачити, скільки тут двадцятилітніх.
Ого! Чудово.
Якщо працювати з двадцятилітніми, Вам подобаються двадцятилітні,
Ви втрачаєте сон через двадцятилітніх, хочу бачити -
Гаразд. Чудово, третій десяток має велике значення.
Тому, я спеціалізуюсь на двадцятилітніх, бо вірю,
що абсолютно кожен із цих 50 мільйонів двадцятирічних
заслуговує знати те, що психологам,
соціологам, неврологам та спеціалістам із плідності
уже відомо:
третій десяток у житті людини - це один із найпростіших,
проте найбільш трансформаційних періодів, коли ми можемо щось зробити
у плані роботи, кохання, свого щастя
і може навіть світу.
Це не моя думка. Це факти.
Нам відомо, що 80 відсотків найбільш визначальних моментів життя
відбуваються до 35 років.
Це означає, що вісім із 10 рішень,
переживань та моментів "Ага!" ,
котрі визначають Ваше життя,
відбудуться до 35 років.
Не панікуйте ті, кому за 40.
З цими людьми, гадаю, все буде гаразд..
Ми знаємо, що перші 10 років кар'єри
мають визначальний вплив
на те, скільки грошей людина зароблятиме.
Ми знаємо, що понад половина американців
одружені або проживають чи зустрічаються з
майбутніми партнерами до 30 років.
Ми знаємо, що у мозку відбувається його другий
та останній стрибок у рості у 20 з чимось,
бо він оновлює себе для дорослого життя,
це означає, що що б ти не хотів змінити в собі -
зараз саме час це змінити.
Ми знаємо, що особистість змінюється більше, коли тобі за 20,
ніж у будь-який інший час у житті,
і ми знаємо, що кульмінація жіночої здатності народжувати - у 28
і все стає важчим за 35.
Тому коли тобі 20 - це час вивчати
своє тіло та його функції.
Коли ми думаємо про розвиток дитини,
ми всі знаємо, що перші п'ять років - критичний період
для мови та утвердження в мозку.
Це час, коли Ваше звичайне щоденне життя
має незвичайний вплив на те, ким Ви станете.
Але ми нечасто чуємо
про розвиток дорослого і про те, що наші 20 років
є критичним періодом розвитку дорослого.
Люди не чують цього у 20 років.
Газети багато говорять про те, що розклад дорослого життя змінюється.
Вчені називають 20 років продовженою юністю.
Журналісти вигадують дурні прізвиська для двадцятирічних
на кшталт "твікстери" і "діторослі".
Це правда.
Як культура, ми звели до банальності
визначальне десятиріччя дорослого життя.
Леонард Бернстайн сказав, що для того, щоб досягнути багато
потрібен план і не зовсім достатньо часу.
Чи це не правда?
То що Ви думаєте трапляється
коли Ви гладите двадцятирічного по голівці і кажете:
"Ти маєш 10 додаткових років, щоб почати своє життя?"
Нічого не трапляється.
Ви вкрали у цієї людини її поспіх та амбіції,
і зовсім нічогісінько не трапляється.
І тоді кожного дня розумні, цікаві двадцятирічні -
такі як ви або як Ваші сини чи дочки -
приходять у мій офіс і кажуть щось таке:
"Я знаю, що мій хлопець недостатньо хороший для мене,
але ці стосунки не мають значення. Я просто вбиваю час".
Або вони кажуть: "Всі говорять, що як тільки я почну
працювати до тридцяти років, все в мене буде добре".
Але тоді це починає звучати так:
"Мої 20 років майже скінчились, а я не маю чим похвалитися.
Я мав краще резюме у той день, коли закінчив коледж".
А тоді це починає звучати так:
"Побачення у мої 20 були як "музичні стільці".
Всі бігали навколо і веселились.
А пізніше, десь біля 30, музику неначе вимкнули,
і всі почали сідати.
Я не хотіла бути єдиною, хто залишився стояти,
тому деколи я думаю, що вийшла за свого чоловіка,
бо він був на найближчому до мене стільці у 30 років".
Де є тут двадцятирічні?
Не робіть такого.
Гаразд, це звучить трохи зухвало, але не робіть помилки,
ставки дуже високі.
Коли багато Ваших ровесників перетнули за 30,
Ви потрапляєте під величезний тиск тридцятирічних,
щоб ривком почати кар'єру, вибрати місто, супутника життя
і мати двох або трьох дітей у набагато коротший період часу.
Багато з цих речей є несумісні,
і як дослідження якраз починають показувати,
їх важче і більш стресово робити
всі одразу у 30 років.
Криза середнього віку епохи 2000-х -
це не покупка червоної спортивної машини.
Це усвідомлення, що ти не маєш роботи, якої хотів би.
Це усвідомлення, що ти не маєш дитини, якої хотів би.
Або не можеш подарувати своїй дитині братика чи сестричку.
Занадто багато тридцятирічних та сорокарічних
дивляться на себе та на мене, сидячи у кімнаті,
і говорять про свої 20 років:
"Що я робив? Про що я думав?"
Я хочу змінити те,що двадцятирічні
роблять і думають.
Ось історія про те, як це можливо.
Це історія про жінку на ім'я Емма.
У 25 Емма прийшла у мій офіс,
бо у неї, з її слів, була криза особистості.
Вона казала, що думала про роботу у сфері мистецтва
або розваг, але ще не вирішила,
тому вона провела останні кілька років офіціанткою.
Тому що це було дешевше, вона жила із хлопцем,
який показував свій характер більше ніж амбіції.
І так як її 20 років були важкими,
її попереднє життя було навіть важчим.
Вона часто плакала на наших сеансах,
але потім брала себе в руки і казала:
"Ти не можеш вибрати сім'ю, але можеш вибрати друзів".
Одного дня Емма зайшла,
обхопивши голову руками,
і ридала майже годину.
Вона щойно купила нову адресну книжку
і провела ранок, заповнюючи контакти,
а тоді натрапила на порожній аркуш
після слів
"Дзвонити у разі надзвичайної ситуації".
У неї була майже істерика, коли вона поглянула на мене і сказала:
"Хто допоможе мені, якщо я потраплю в автокатастрофу?
Хто подбає про мене, якщо я матиму рак?"
У цей момент я ледве стрималася,
щоб не сказати "Я".
Але Еммі не потрібен був терапевт,
хай який турботливий.
Емма потребувала кращого життя, і я знала, що це був її шанс.
Я навчилася надто багато з того часу, як уперше працювала з Алекс,
щоб сидіти склавши руки, поки визначальний період Емми
просто минав.
Тому протягом наступних тижнів та місяців
я говорила Еммі
три речі, які кожен двадцятирічний, чоловічої чи жіночої статі,
заслуговує почути.
По-перше, я сказала Еммі забути про кризу особистості
і набути трохи капіталу особистості.
Під капіталом особистості я розумію щось,
що додає тобі цінності.
Зробити щось, що є внеском
у того, ким ти можеш бути далі.
Я не знала, як розвиватиметься кар'єра Емми у майбутньому,
однак цього ніхто не знає, натомість я впевнена:
капітал особистості породжує капітал особистості.
Тому зараз час для тієї роботи за кордоном,
того стажування, того початку, який ти хочеш спробувати.
Я не відкидаю при цьому пошуки себе,
однак недооцінюю пошуки, які не мають ваги,
які, до речі, не є пошуками.
Це зволікання.
Я сказала Еммі спробувати іншу роботу і зробити її вартісною.
По-друге, я сказала Еммі, що міське плем'я переоцінюють.
Найкращі друзі зможуть підвезти Вас до аеропорту,
але двадцятирічні, які тримаються разом
з однолітками та однодумцями, обмежують своє коло спілкування,
те, що вони знають, як думають, як говорять
і де працюють.
Нова частина капіталу, новий хлопець чи дівчина
майже завжди приходять з-за меж внутрішнього кола.
Нові речі походять з так званих слабких зв'язків -
наших друзів або друзів друзів.
Тому половина двадцятирічних є не- або недо- працевлаштовані.
Утім інша половина працює - і саме завдяки слабким зв'язкам
можна опинитися у цій групі.
Половину нових робіт люди знаходять не в газетах,
тому звернення до боса Вашого сусіда -
це спосіб отримати таку роботу.
Це не обман. Це принцип поширення інформації.
Нарешті, Емма вірила, що
не можна вибирати сім'ю, але можна вибрати друзів.
Це було правдою, коли вона росла.
Але двадцятирічна Емма незабаром сама вибиратиме сім'ю,
коли знайде пару
і створить власну сім'ю.
Я сказала Еммі, що час вибору сім'ї настав.
Може Ви думаєте, що у 30
краще осісти,
ніж у 20 чи навіть 25,
і я погоджуюсь із Вами.
Але вхопити першого-ліпшого, з ким Ви живете або спите,
коли всі на Facebook починають йти до вівтаря -
це не прогрес.
Найкращий час працювати над своїм шлюбом -
перед шлюбом,
і це означає мати такий же намір любити,
як працювати.
Вибрати сім'ю - це свідомо обрати
кого і що ти хочеш,
а не просто намагатися дати раду тому, що є, або вбивати час
з ким-небудь, кому трапилось вибрати тебе.
Тож що сталось із Еммою?
Ну, ми проглянули ту адресну книжку,
і вона знайшла двоюрідного брата колишньої сусідки по кімнаті,
який працював у музеї мистецтв в іншому штаті.
Цей слабкий зв'язок допоміг отримати там роботу.
Ця пропозиція роботи дала їй причину
покинути хлопця, з яким вона жила.
Зараз, 5 років потому, вона є менеджером із планування особливих подій музею.
Вона одружена з чоловіком, якого розсудливо обрала.
Вона любить нову роботу і нову сім'ю
і відправила мені листівку зі словами:
"Зараз списки екстрених контактів
не здаються такими великими".
Історія Емми змушує це звучати просто,
але саме це я люблю у роботі з двадцятирічними.
Їм так легко допомогти.
Двадцятирічні - немов літаки, що покидають Лос-Анджелес
і летять кудись на захід.
За мить після зльоту Ви можете трішки змінити курс -
і приземлитися на Алясці чи на Фіджі.
Так само, в 21 чи 25 чи навіть 29
одна гарна розмова, одна гарна перерва,
одна гарна промова ТЕД може мати величезний вплив
через роки і навіть прийдешні покоління.
Тому ось є ідея, варта поширення
до кожного двадцятирічного, якого Ви знаєте.
Це так само просто як те, що я сказала Алекс.
Ці слова я маю честь казати
двадцятирічним на кшталт Емми кожного дня.
Тридцять - це не нові 20, тому заявляйте про власну дорослість,
накопичуйте капітал своєї особистості, використовуйте слабкі зв'язки,
обирайте собі сім'ю.
Нехай Вас не визначає те, чого Ви не знали
або що не зробили.
Ви приймаєте рішення щодо власного життя саме зараз.
Дякую.
(Оплески)