Tip:
Highlight text to annotate it
X
В середині Х століття Саксонія наслідує
владу, вплив і традиції Карла Великого.
Саксонський шляхтич Оттон коронований в Аахені.
Племінні вожді
у 936 році обрали Оттона своїм монархом.
Це правило діяло наступних 9 століть: корона не є спадковою.
Король має визнаватись аристократією.
Своїм сходженням на трон Карла Великого після коронації
Оттон демонструє бажання стати Імператором.
В соборі Квідленбурґа він молиться біля могили батька.
Він знає: деякі вожді заздрять його короні.
Загроза зовні була, проте, більшою.
Угорська кіннота плюндрувала державу.
"Вороги Бога та людей"
953 року прорвались до Райну.
Для захисту від угорської загрози
по всій державі побудували укріплення.
Але їх околиці було розграбовано і знищено.
На річці Лех, поблизу Аусбурґа, Оттон провів вирішальну битву.
12 тисяч воїнів з усіх племен пішли за монархом.
"Будьте мужніми! Нас боронить Бог!"
Боротьба зі спільним ворогом об'єднує.
Перемога Оттон пізніше створила єдиний народ німців.
Держава набула чітких обрисів.
Вона протягнулася від Північного та Балтійського морів до Альп,
а на сході — до Ельби та Заале.
Але Отто мислив іншими масштабами.
Як і Карл, він прямує до Риму за імператорською короною.
Там він дає обітницю перед Папою
бути захисником західного християнства.
Оттон: "що я завжди буду покровителем і захисиком..."
"...Святої Римської Церкви та всього її майна."
Традиція римських імператорів, наслідувана Карлом Великим,
далі підтримувалась німецькими королями.
Папа: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!"
Близько 9 століть вони володіли короною Імперії,
яка згодом стала відомою як Свята Римська Імперія Німецької нації.
Це символ найвищої влади та богообраності.
Але німецькі монархи все ще залежали від визнання шляхти
та підтримки Папи.
Це призвело до конфліктів.
Найбільше тиснули на Генріха ІV
із салійської династії.
Він йшов до імперської величі Через боротьбу за владу та приниження,
що стрясали все західне християнство.
За Генріха німецька імперія все ще не була владним центром.
Як і попередники, він був королем-мандрівником.
Він подолав понад 120 тисяч кілометрів: тричі навколо світу.
Його челядь — понад 2000 осіб — слідувала за ним.
До цього місця на Рейні Генріх мав особливі почуття.
Шпаєр — місто салічної династії.
Там він збудував найбільший собор на Заході.
Єпархії також підтримували монарха.
Адже королі мали привілей: інвеституру
— призначення церковних сановників.
Так Генріх призначав єпископа, даруючи йому перстень та посох.
Призначення єпископів забезпечувало королівську владу.
Вони були вірні йому, давали багатство, контроль над територіями, людей до війська.
Так монарх контролюав землі своїх вассалів.
Це спричинило конфлікт зі шляхтою.
В другій половині ХІ століття
Папа хоче позбавити Імператора його права.
Римський Понтифік над монархами чи навпаки?
В баварському монастирі Прюфенінг
знаходимо відображення середньовічної традиції.
Бог встановив владу на землі у вигляді двох мечів:
духовна влада належить Папі,
світська — Імператору.
Обидва, таким чином, — рівні.
Але Папа Григорій VII вважав,
що духовна влада — найвища.
"Титул Папи один на весь світ"
"Що собі дозволяє цей Папа!"
"Лише Папі мають цілувати чоботи князі"
"Я король Риму, Імператор, наступник Карла Великого!"
"Він сам, незалежно від інших може вирішувати"
В королівстві німців також тривала боротьба за владу.
"Він сам може призначати та зміщати єпископів"
"Тоді інший зійде на престол Святого Петра"
"Папа може змістити Імператора"
В розпал суперечки сторони були непохитні.
Але Папа мав потужну зброю.
Він відлучив Імператора від Церкви та наказав скрізь про це повідомити.
"Ви маєте всі повноваження..."
"Я кажу про короля Генріха, який проти волі Святої Церкви..."
"...узурпував владу в Німеччині та Італії!"
"Я звільняю всіх християн від присяги йому даної."
Як мали реагувати князі та єпископи на послання Папи?
Не зважати чи йти за Папою?
"Він плямує честь Райху"
"Ми присягали йому"
"І ти, Рудольфе!"
"Я присягав легітимному правителю"
Вони висунули умову:
Генріх має домогтися скасування відлучення.
Інакше — позбудеться корони.
Імператор мав діяти.
Крижаної зими 1077 року він переходить Альпи,
аби постати перед Папою.
Важкий шлях, як пише літописець.
Папа жив в замку Каносса
у Північній Італії.
Він боявся, що Генріх штурмуватиме фортецю.
Але той прийшов покаятися.
Він чекав на крижаному холоді перед замком.
"Отче!"
Лише по кількох днях, як пишуть, Папа зглянувся.
Відмовити тому, хто кається, було б не по християнськи.
Григорій VII не мав вибору.
Він мав звільнити Генріха від відлучення.
Одні називають це приниженням,
інші — мудрим вчинком Імператора.
Після подорожі до Каносси Генріх зберіг корону
та зміцнив владу в Імперії.
Там він та його династія залишили багато пам'яток.
Його дід почав будівництво собору у Шпеєрі,
а Генріх його закінчив.
В ньому — Генріхове розуміння Бога, світу, королівської влади.
Він підтримував будівництво монастирів.
В ті часи мало хто вмів читати і писати.
Майже всі вони були монахами.
Чернечі ордени зберагали та розвивали античне знання.
Пройде ще століття до появи перших університетів.
Доти монастирі, під захистом Імператора,
були центрами культури та знань середньовічного світу.
Але не тільки цим.
Вони були опорою тогочасної економіки.
"Ora et labora!" — "Молись та працюй!"
— повчав Бенедикт Нурсійський, батько європейського чернецтва.
Монастирі володіли обширними землями,
які вони перетворювали на орні, формуючи німецький культурний ландшафт.
Визначний монастир знаходиться в Дісибоденберґу, що в південному Хунсрюку.
Церква розміром майже як собор у Майнці.
Типовий краєвид того часу:
господарські та житлові будівлі для черниць.
У Франкфурті-на-Майні настав час рішень.
Церква Св. Павла — місце перших національних зборів.
першого всенімецького парламенту.
Німецький народ мав вільно його обрати.
Спочатку зібрались делегати з усієї Німеччини,
щоб взяти участь у перших виборах.
Вперше в історії німці вибирали як єдина нація.
Принаймні, 80% чоловіків.
Багато з них подолали довгий шлях.
Від Балтики до Шварцвальду,
від Альп до Померанії вони віддавали свій голос.
В містах і селах вони вирішували,
хто зайде німецький парламент.
Явка різнилась між землями:
від 20 аж до 70%.
Майже 600 депутатів
прийняли повноваження у травні 1848 року в соборі Св. Павла.
Вперше в історії в німецький парлімент обговорював
конституцію, що закріплювала базові права всіх громадян.
Час народження німецької демократії.
Але яку форму правління обрати?
Республіку? Парламентську монархію?
Чи входить Австрія до нашої держави?
Подвійна проблема свободи та єдності
заблокувала парламент.
Але не класова боротьба, а сила Пруссії
визначала далі майбутнє Німеччини.
Вона бачить своє місію в об'єднанні сусідів під своїм проводом.
Проти волі австрійців.
Приєднання герцоґства Шлезвіґ і Гольштайн
призвело до протистояння з Австрією.
Пруссія мала більшу військову потугу
і переживала економічний бум.
Берлін став столицею.
Центром влади залишався королівський палац.
Але політичний порядок денний визначав цілеспрямований прем'єр-міністр.
Він хотів єдності німців, але без Австрії.
Війна мала все вирішити.
Отто фон Бісмарк спровокував австрійського імператора
мобілізуватись проти Пруссії.
Це був достатній привід для негайного удару.
Мольтке: "Баварська армія нас не лякає —
їх залізниця досить далеко"
Бісмарк: "Ви маєте на увазі лінію Реґенсбурґ - Пльзень - Праґа?"
Під Кенігґратцем, в сучасній Чехії, а тоді Богемії,
у 1866 році відбулась вирішальна битва.
Пруські війська виступили проти австрійців та їх союзників.
Нова зброя вирішила все на користь Пруссії:
перші придатні швидкострільні задньозарядні гвинтівки
або голкові рушниці.
Смертельна перевага над ворожою зброєю.
Бісмарк був зацікавлений у швидкому мирі.
Він досяг мети: домінування Пруссії в Німеччині.
Напис: "Північнонімецький союз"
Постав Північнонімецький союз.
Залишались лише південнонімецькі країни.
Франція занепокоїлась.
Війна проти Франції об'єднає німців:
це був розрахунок Бісмарка.
Він провокує французького імператора оголосити війну.
Обидві сторони були винні.
Але Франція виглядала нападником.
Тепер південно-німецькі країни були на боці Бісмарка.
Під Седаном 1870 року відбувся вирішальний бій.
Шквальний вогонь прусської артилерії знищив французьку армію.
Німецькі війська зайняли Париж.
Прусський штаб розмістився у префектурі Версаля.
Тут Бісмарк планує наступний крок до об'єднання німців.
Він хоче використати національну ейфорію від перемоги
і приєднати південно-німецькі країни до Північно-німецького союзу.
Але є опір. Щоб його подолати,
Бісмарк пише листа до баварського короля Лювіґа ІІ.
Він знає, що монарж проти ідеї
приєднати своє королівство до єдиної Німеччини.
Але він знає слабкості баварського монарха
і використовує їх.
Замки мрії дорогі.
Бісмарк виділяє декілька мільйонів для Людвіґа.
Від повноти почуттів бавараський король пише листа,
заздалегідь складеного Бісмарком.
Від імені всіх князів Людвіґ просить короля Пруссії Вільгельма
стати кайзером Німеччини.
З листом Людвіґа на руках Бісмарк майже досяг мети.
1871 року у Версалі було освячено єдину Німецьку імперію
через проголошення Вільгельма І імператором німців.
Кронпринц Фрідріх: "Хай живе Ваша Величність, кайзере Вільгельм!"
Це було єднання аристократії, а не демократія.
Створення національної держави згори,
яке втім, з радістю прийняте низами.
крім південно-німецьких країн
Німецькій імперії також належали анексовані Ельзас та Лотаринґія.
Бісмарк був задоволений.
Це було для нього достатньо.
Напис: "Німецька імперія"
Доки був при владі він зміцнював безпеку та мир.
Але молода імперія прагне збільшувати свій вплив у світі.
Вона стає безпрецедентним економічним чудом.
На порозі ХХ століття Берлін —
найсучасніше місто Європи.
Його називають "Чикаго на Шпрее".
Темп столиці вражає сучасників.
Німеччина може гордитися технічною та науковою досконалістю.
"Made in Germany" стає знаком надійності та еталонної якості.
Заводи Круппа стають найбільшими індустріальними гігантами світу
і зброярнею Імперії.
З конкуренції світових держав за ринки
Фрідріх Альфред Крупп теж хоче мати зиск.
Крупп: "Експансія вимагає більше сировини та нових ринків"
Вільгельм ІІ: "Не переймайтесь, Круппе. Ми розширимо свої колонії"
На відміну від Бісмарка, кайзер Вільгельм ІІ
хоче перетворити Німеччину на світову державу.
Але німці спізнились. Земля вже поділена.
1898 року Райх будує базу в Китаї.
Того ж року Вільгельм починає будувати власний флот.
Тут він зустрічає супротивника.
Англія вбачає в цьому загрозу європейському балансу.
Вільгельм ІІ: "Наше майбутнє — на воді".
Вільгельм хоче дати німцям місце під сонцем:
чи в Африці, чи в Китаї, чи в далеких південних морях.
Імператор поводить себе як самодержець,
хоча є канцлер і парламент.
Що спричинило таке прагнення величі?
1933 року Гітлер при владі.
"Рятівник Німеччини", як називає його нацистська пропаганда.
Марш в ногу замість різноманіття.
Єдність народу замість партій.
Порядок замість свободи.
Воля фюрера змість демократії.
Нацистський культ обіцяв німцям нову велич
і Тисячолітній Райх, який довершить їх історію.
Гітлер хоче перетворити Берлін на столицю світу Германію.
Гігантську. Колосальну.
Гітлер: "Ця держава, цей Райх
існуватимуть в прийдешні тисячоліття!
Ми можемо бути щасливими, знаючи,
що це майбутнє цілковито належить нам!"
В середині 1942 року більшість континенту
належала нацистському Райху.
Президент США Труман, радянський диктатор Сталін
і британський прем'єр Черчіль.
Вони сформували 4 окупаційні зони. Східні землі було втрачено.
Але суперечності між переможцями розкололи країну та континент
на комуністичний блок
та ліберальний блок під проводом американців.
Оскільки все більше людей тікало з НДР,
режим стримує своїх громадян.
В серпні 1961 року в Берліні починається будівництво стіни.
Цей бетонний монстр став символом розділеної Німеччини.
Понад те: символом розколу Європи та світу.
Все ж, багато людей сподівалося,
що одного дня вона впаде.
Десятиліттями стіна, смертельні пастки та колючий дріт
робили внутріншньо-німецький кордон майже нездоланним.
Обидва військові блоки — НАТО і Варшавський — демонстрували збройну силу один одному.
Маневри для війни, що не мала відбутись.
Це був би не звичайний обмін ударами.
Обидві німецькі держави на межі блоків
були потенційним театром ядерної війни.
В рамках т.зв. "балансу страху".
3 жовтня 1990 року
вільна єдність німців стала реальністю.
Вайцзекер: "...в єдиній Європі
підтримувати мир у світі".
Подолання розколу Німеччини
було кроком до європейської єдності.
Час шукати друзів. Німеччина в футбольній лихоманці 2006 року.
Те, що люди можуть вільно зібратись в цьому місці в Берліні —
удача, дарована історією.
Всього 2 десятиліття німці єдині та вільні.
І в мирі зі своїми сусідами.
Не десятиліттями,
століттями тривала боротьба за єдність, свободу та мир.
Завжди були перепони:
ми йшли через прагнення величі, поневолення та війну.
Хто ми?
Звідки ми?
Це питання, що супроводжують нашу історію.
"Шлях німців"