Tip:
Highlight text to annotate it
X
Перекладач: Anna Yeliseyeva Утверджено: Hanna Leliv
Я професор-інженер
і протягом останніх 14 років
я викладаю лайно.
(Сміх)
Я не маю на увазі, що я поганий вчитель,
просто я вивчаю і досліджую людські відходи,
як вони транспортуються через водоочисні споруди,
і як спроектувати ці споруди так,
щоб захистити річки від забруднень.
Я базую мої дослідження
на використанні передових молекулярних технологій,
методах ДНК та РНК,
щоб вивчити популяції бактерій в біореакторах
і, знову ж таки, оптимізувати ці системи.
Протягом років
у мене виникла нездорова пристрасть до туалетів. (Сміх)
Мене знають як людину, що разом з камерою на своєму телефоні
проникає до туалетів всього світу.
Але займаючись цим, я дослідив не тільки технічний бік питання,
а й те, що називають культурою лайна.
Тож, наприклад,
хто з вас миється,
а хто витирається?
(Сміх)
Я сподіваюсь, ви розумієте, про що я.
Якщо ви миєтесь, то використовуєте воду для підмивання.
Це технічний термін. (Сміх)
А якщо витираєтесь,
то користуєтесь туалетним папером
або, як у деяких регіонах, де він недоступний,
газетою чи ганчірками, або ж кукурудзою.
І це не якась там дрібниця,
це дійсно важливо розуміти,
щоб розв'язувати санітарні проблеми.
А проблеми справді великі:
у 2,5 мільярдів людей немає нормальних санітарних умов
до яких відноситься, наприклад, сучасний туалет.
А для 1,1 мільярду людей туалетом слугує вулиця
або берег річки чи інше відкрите місце.
Це називається відкрита дефекація.
Випорожнюватись на вулиці справді просто.
Але якщо ви живете в фекальних масах, що повсюди навколо вас,
то захворіти дуже легко.
Фекалії потрапляють у питну воду,
у їжу, в довкілля.
За оцінками ООН,
щороку півтора мільйони дітей гинуть
через погані санітарні умови.
Одна смерть, якій можна було б запобігти, кожні 20 секунд,
171 щогодини,
4100 щодня.
Тож для того, що запобігати відкритій дефекації,
муніципалітети та міська влада
будують спеціальну інфраструктуру, таку, як наприклад, вигрібні ями,
в приміських і сільських зонах.
Зокрема, в провінції Північної Африки Квазулу-Натал
побудовано десятки тисяч вигрібних ям.
Але коли масштаби збільшуються в десятки тисяч разів,
виникає нова проблема:
що станеться, коли ями переповняться?
Ось що:
люди випорожнюються навколо туалетів.
Діти у школах - на підлогу,
а потім виходять із споруди
і починають випорожнюватись навколо неї.
Адже вигрібні ями треба очищати,
а робити це потрібно вручну.
Хто буде цим займатись?
Ви наймаєте робітника,
який буде час від часу спускатись у яму
і руками вичищати все, що там є.
Це брудна і небезпечна справа.
І, як ви бачите, немає захисного обладнання,
ніякого захисного одягу.
Цей робітник знаходиться в глибині ями.
Сподіваюсь, ви його бачите.
Він у масці, але без сорочки.
У деяких країнах, як-от в Індії,
найнижчі касти приречені очищати вигрібні ями,
і суспільство далі їх засуджує.
Ви запитаєте себе, як нам це вирішити,
і чому б просто не побудувати туалети у "західному стилі"
для цих двох з половиною мільйонів?
Але не все так легко.
У деяких регіонах недостатньо води та енергії,
тож потрібно десятки трильйонів доларів,
щоб прокласти каналізаційні лінії,
побудувати належні умови
та керувати цими системами.
А якщо ви зробите це неправильно,
то отримаєте каналізацію,
яка прямує у самі річки,
так, як це відбувається у багатьох містах розвинених країн.
Чи це гарне рішення?
Адже, грубо кажучи, все, що ви робите,
це використовуєте чисту воду,
щоб змити унітаз,
яка потім направляється до водоочисних споруд,
звідки вливається у річку,
а річка, знову ж таки, це джерело питної води.
Тож нам потрібно переосмислити санацію,
переосмислити санітарну інфраструктуру.
І я можу довести, що для того, щоб зробити це,
треба мислити набагато ширше.
Потрібно дивитись на санітарний ланцюг у цілому.
Ми почали з інфраструктури,
а тепер потрібно подумати над тим,
як фекалії збирають і зберігають,
транспортують, очищують і повторно використовують.
І не просто видаляють, а повторно використовують.
Тож почнемо з того, що стосується користувача.
Як я вже казав, немає значення, миєтесь ви чи витираєтесь,
сидите на унітазі, чи тільки присідаєте.
Але те, з чим ви безпосередньо стикаєтесь, має бути чистим
і простим у використанні.
Адже, все ж таки, випорожнюватись має бути приємно.
(Сміх)
І коли розуміємо
цей санітарний ланцюг,
то сторонні технології збирання та повторного використання
вже не здаються такими важливими.
Тоді ми можемо застосувати рішення,
які підходять для конкретної місцевості та її особливих умов.
Тож ми відкриваємо для себе такі можливості,
наприклад, сечовідвідний туалет.
У ньому є дві дірки: передня та задня.
Передня збирає сечу,
а задня - фекальні маси.
Тобто ми відокремлюємо від фекалій сечу,
яка містить 80% азоту
та 50% фосфору,
і яку потім можна обробити
та виробити з неї мінерал струвіт -
цінне добриво.
А фекалії дезінфікують
і, знову ж таки, перетворять на цінні кінцеві продукти.
Або, наприклад, ви можете повторно використовувати воду,
обробивши її у місцевих санітарних системах,
таких як очисні контейнери
або водно-болотні угіддя.
Ми можемо використати всі ці можливості,
якщо позбудемося застарілої парадигми стосовно туалетів і очисних споруд.
Ви мабуть хочете спитати: хто за це все буде платити?
І я вас переконаю,
що влада зобов'язана будувати санітарну інфраструктуру.
Волонтерські та спонсорські організації можуть робити, все, на що здатні,
але цього все одно буде замало.
Влада повинна фінансувати санацію
так само, як вона фінансує траси, школи, лікарні
та іншу інфраструктуру, як-от мости.
Адже за даними ВООЗ,
за кожен долар, витрачений на санітарну інфраструктуру,
ми отримуємо від 3 до 34 доларів прибутку.
Повернімося до питання очищення вигрібних ям.
В університеті штату Північна Кароліна
ми запропонували студентам знайти просте рішення.
І ось що ми отримали:
просте, модифіковане гвинтове свердло,
яке може підіймати відходи нагору і збирати їх у контейнері,
тож тепер робітникам не потрібно спускатися у ці ями.
Ми протестували це в Південній Африці.
І це працює!
Ще потрібно додатково зміцнити цю установку,
і ми готові знову перейти до тестування
в Малаві та Південній Африці вже цього року.
Наша мета - розробити професійний сервіс із очищення ям.
Так, щоб це стало невеликим бізнесом,
приносило прибуток і створювало робочі місця.
Ми мріємо, що переосмисливши санітарію,
ми зможемо продовжити життя цих ям.
Тож нам не потрібно буде шукати швидких рішень,
які насправді не мають ніякого сенсу.
Я вірю в те, що нормальний доступ до санітарії - це базове право людини.
Ми повинні зупинити практику того,
що люди з нижчих каст і низького статусу
приречені спускатися в вигрібні ями та очищати їх.
Це наш моральний та соціальний обов'язок.
Дякую.
(Оплески)