Tip:
Highlight text to annotate it
X
Перекладач: Orysia Bozhyk Утверджено: Hanna Leliv
На кожному етапі власного життя
ми приймаємо рішення, що суттєво вплинуть
на життя тих, ким ми станемо.
Коли ж ми ними стаємо,
не завжди нас приваблюють прийняті рішення.
Так молоді люди викидають багато грошей,
щоб видалити тату, за яке в свій час
заплатили ще підлітком.
Люди середнього віку поспішають розлучитися з тими,
з ким поспішали одружитися, будучи молодими.
Стаючи старшими, витрачають сили, щоб втратити те,
на отримання чого витрачали сили, будучи молодшими.
І так по колу.
Питання, що приваблює мене, як психолога:
Чому ми приймаємо рішення,
про які так часто шкодуємо у майбутньому?
Одна причина, в якій я переконаний,
і в якій постараюся переконати вас,
полягає у докорінно неправильному уявленні
про силу часу.
Всі ми знаємо, що процес змін
уповільнюється з плином людського життя.
Здається, що ваші діти змінюються по хвилинах,
тоді як ваші батьки – по роках.
Як же назвати той дивний момент у житті,
коли зміни раптом
суттєво уповільнюються?
Підлітковий вік? Середній вік?
Старість? Виявляється,
відповіддю для багатьох буде "зараз",
незалежно від того, коли це "зараз".
Я хочу вас сьогодні переконати в тому,
що всі ми живемо з ілюзією,
з уявленням, що історія, наша власна історія
тільки що дійшла свого завершення,
що ми тільки що стали тими,
ким ми завжди повинні були стати,
і ким ми будемо до кінця нашого життя.
Я ознайомлю вас з даними, що підтвердять це твердження.
Це дослідження того, як з часом змінюються
особисті цінності людини.
Ось три цінності.
У всіх тут присутніх вони є,
але ви здогадуєтесь, що з процесом дорослішання
і старіння важливість цих цінностей змінюється.
То що ж відбувається?
Ми опитали тисячі людей.
Половину ми попросили передбачити,
як зміняться їхні цінності протягом наступних 10 років,
а інших – розказати,
як змінилися їхні цінності за останні 10 років.
Це дозволило нам провести цікаве дослідження,
бо ми змогли порівняти прогнози,
наприклад, 18-річних,
із висновками тих, кому було 28,
і так далі для різновікових категорій.
Ось що ми зрозуміли.
Так, ви праві,
що зміни уповільнюються з віком,
але ви помиляєтеся
в уявленні про темп змін – він не такий повільний.
На проміжку від 18 до 68 років
більшість недооцінили те,
наскільки вони зміняться за наступні 10 років.
Ми називаємо цю ілюзію "кінцем історії".
Щоб ви краще зрозуміли її важливість,
з'єднаємо ці дві точки.
Так, 18-річні особи
передбачили швидкість змін,
що співпадає із тою, для 50-річних.
І так не тільки з цінностями, так і з усім іншим.
Наприклад, з поняттям особистості.
Багато з вас знає про твердження психологів,
що є 5 основних вимірів особистості:
емоційна стабільність, відкритість до досвіду,
доброзичливість, екстраверсія, сумлінність.
Знову, ми запитали людей про їхнє очікування
потенційних змін особистості за наступні 10 років,
і результати змін за попередні 10 років.
Ми дійшли висновку,
що з цією діаграмою ви будете стикатися знову і знову,
бо, знову ж, процес змін
уповільнюється з віком,
але в будь-якому віці люди недооцінюють
потенційні зміни власної особистості
на наступне десятиріччя.
І йдеться не лише про такі абстрактні речі,
як цінності і особистість.
Запитайте в людей про їхні симпатії й антипатії,
про основні вподобання.
Наприклад, назвіть свого найкращого друга,
улюблений вид відпочинку,
улюблене заняття,
улюблений вид музики.
На це можна дати відповідь.
Половину із них ми запитали:
"Чи зміняться ці речі протягом наступних 10 років?"
Інша половина отримала:
"Чи змінилися ці речі за останні 10 років?"
Ми зрозуміли, що ж, ви це вже чули,
але повторююся знову:
люди припускають, що їхні теперішні друзі
будуть їхніми друзями і через 10 років,
найулюбленіший вид відпочинку
залишиться таким же і через 10 років,
а от ті, хто на ці 10 років старший, всі твердять:
"Ох, так, це справді змінилося".
Чи має це значення?
Чи це просто помилкове припущення, у якого немає наслідків?
Ні, це таки важливо, і я наведу приклад чому.
Це важливим чином впливає на процес прийняття рішення.
Подумки згадайте прямо зараз
вашого улюбленого музиканта,
а також того, хто ним був 10 років тому.
Свої результати я вивів на екран, для кращого розуміння.
Ми також запитали людей,
попросили передбачити,
скільки грошей вони заплатять прямо зараз,
щоб побачити свого нинішнього улюбленого музиканта
на сцені через 10 років,
в середьному, люди зголосилися заплатити
129$ за квиток.
А коли ми запитали, скільки заплатили би,
щоб побачити колишнього улюбленця
на сцені прямо зараз,
то це було лише 80$.
У цьому ідеально логічному світі
цифри мали би бути однаковими,
але ми переплачуємо за можливість
потакати нинішнім бажанням,
бо переоцінюємо їхню постійність.
Чому так трапляється? Ми непевні,
але справа, ймовірно,
у легкості пам'ятати,
порівняно з важкістю уявляти.
Більшість з нас пам'ятає, якими ми були 10 років тому,
але нам важко уявити, якими ми станемо,
і тому ми переконані, що раз це важко уявити,
то цьому ніколи і не бути.
Тобто, коли хтось каже: "Не уявляю цього",
то це зазвичай говорить про недостатню фантазію,
а не про малоймовірність
події, про яку говориться.
Суть у тому, що час – рушійна сила.
Він формує наші вподобання.
Він перероблює наші цінності.
Він змінює наші особистості.
Здається, ми цінуємо цей факт,
але лише у ретроспективі.
Тільки коли ми озираємося назад,
бачимо, що змінилося за 10 років.
Це так, ніби, для більшості,
теперішнє – чарівний час.
Це орієнтир на лінії часу.
Це той момент, коли ми, нарешті,
стаємо собою.
Жива істота у процесі постійного розвитку
помилково думає, що от це – це вже кінець.
Той, ким ти є зараз,
такий же перехідний, швидкоплинний і тимчасовий,
як і всі, ким ти був.
Єдине постійне у житті – зміна.
Дякую.
(Оплески)