Tip:
Highlight text to annotate it
X
Уявіть: на дворі середина 1943-го, ви — червоноармієць,
і вам хочеться зрівняти з землею будівлю,
а то й цілий квартал, який вам чимось не догодив.
Найкраще рішення в цій ситуації — покликати на допомогу СУ-152,
адже вона ще й не те могла.
Однак до вересня 1943 року розпочалася робота над її заміною.
Прототип такої машини був зроблений у жовтні,
а виробництво почалося в грудні 43 року.
Кажу я, звичайно, про ІСУ-152,
і щоб подивитися на неї, ми знову повернулися в Падіково.
Конструктори врахували недоліки її попередниці.
На ІСУ-152 встановлювався інший механізм управління, інші приціли,
і, що важливо, вона була краще броньована.
Вона отримала 90 мм броні, коли у СУ-152 було всього 60 мм.
Розглянемо ми її в нашому звичному режимі: спочатку зовні, а потім всередині.
Думаю, я в ній вміщуся, відділення екіпажу виглядає доволі просторим.
ІСУ, звичайно ж, будувалася на базі важких танків серії ІС.
Лобова деталь перших моделей була лита, як ця,
а в більш пізніх моделях — зварна.
За серійним номером,
який вигравіруваний і на передній частині корпусу, і на оглядовому вікні мехвода,
можна визначити, коли була випущена машина.
Перші три цифри — 241 — це код машини.
Наступна цифра, 4, означає рік випуску — 1944.
03 — березень.
Нарешті, цифри...
154 — означають, що це була 154-та машина, що зійшла з конвеєра цього місяця.
Зазначу також, що це модернізована ІСУ.
Деякі деталі, такі як решітки на фарах, є післявоєнною модифікацією.
Також ми побачимо й інші під час нашої екскурсії.
Ще в передній частині машини встановлений клаксон — без нього ніяк.
Для оборони в ближньому бою екіпаж міг вести вогонь з особистої зброї через дві бійниці.
З цього боку стрільниця заварена, а з іншого перебуває в робочому стані.
Буксирувальні гаки, запасні траки...
і, звичайно, велика гармата.
Рухаємося вздовж корпусу.
Тут ще одна повоєнна модифікація.
Це невелика полиця для набору інструментів.
Ці невеликі петлі, назвемо їх так,
є місцями кріплення брезентового чохла,
яким можна було замотати маску гармати.
Як я вже говорив, броня ІСУ краща, ніж СУ-152.
Лобова броня товщиною 90 мм під кутом 30 градусів.
Бічні бронелисти рубки мають товщину 75 мм
і розташовані під кутом 15 градусів у вертикальній проекції,
а також вигнуті всередину в горизонтальній проекції.
Трохи далі знаходяться габаритний вогонь і шанцеві інструменти.
Ближче до корми є додаткові паливні баки.
Спочатку на ІСУ встановлювалися чотири 90-літрові зовнішні баки.
На відміну від таких танків, як Т-34, зовнішні баки були частиною паливної системи.
Зовнішні та внутрішні баки з'єднувалися паливопроводами.
Але зовнішні баки на цій машині не є оригінальними.
Це баки з повітряним компресором, які встановили пізніше.
Ходова частина цілком від танків серії ІС.
По 6 пар сталевих котків з кожного боку.
Гумових бандажів на котках немає.
Мені сказали, це котки з внутрішньою амортизацією,
як у Конкерора або деяких німецьких машин.
Індивідуальна торсіонна підвіска у кожного котка.
Кожен коток оснащений відбійником важеля балансира на борту машини,
який не дає занадто сильно зрушити вгору і зламати торсіон.
Лінивець виглядає дуже схожим на котки, але, як мені сказали, вони трохи відрізняються.
Ширина гусениць — 650 мм.
Це литі гусениці досить простої конструкції.
На відміну від більшості радянських бойових машин,
траки гусениць ІСУ ідентичні, з центральною напрямною.
Траки однопальцеві, пальці закріплені затискачем і шайбою.
Натяг гусениць — стара школа.
Тут звичайна гвинтова система.
Знімаєте планку, берете великий гайковий ключ і обертаєте його,
щоб зрушити лінивець вперед або назад.
От і все, гусениця натягнута.
У задній частині корпусу броня також розташована під нахилом.
Можливо, це було і необов'язково.
Дістатися до внутрішніх механізмів можна у декілька способів.
Для проведення стандартного обслуговування потрібно відкрити ось ці люки,
під якими знаходиться трансмісія.
Цікава особливість, яку рідко зустрінеш у радянської техніки —
гумова подушечка, щоб люк не бив по корпусу танка, коли ви його відкидаєте.
Для більш детального обслуговування потрібно відкрутити болти по периметру цієї панелі.
Краї панелі з гумовою прокладкою.
Завдяки торсіонній штанзі на петлях панель відкривається досить просто.
Ну а якщо потрібно провести повномасштабне обслуговування,
доведеться відкрутити ще більше болтів і зняти задню панель цілком.
Паливні баки післявоєнні.
Імовірно це баки від Т-72, але точно не оригінальні.
Нижче знаходяться буксирувальні гаки.
Габаритні вогні. Такі, як цей.
З лівого боку знаходиться місце для колоди — ще одна повоєнна модифікація.
На російськомовному форумі постійно питають:
«Ну чому він завжди говорить про колоду, ніби це щось цікаве?».
Але ж це дійсно цікаво!
Адже тільки на радянських танках є колода.
А для глядачів на заході, якщо вони не знають, навіщо тут колода —
вона для самовитаскування, якщо танк застряг у багнюці.
Треба причепити колоду поперек гусениць і просунутися приблизно на половину їх довжини.
Таким чином, у танка буде достатньо зчеплення, щоб вибратися з багнюки,
або якщо танк сів на днище.
Ну а потім повертаєте колоду на борт і продовжуєте рух.
Трохи лівіше і вище третього котка знаходиться люк.
Він використовувався для більш зручного вантаження снарядів,
щоб танкісти не тягати 152-мм снаряди через дах машини.
Моторне відділення ІСУ дуже схоже на моторні відділення інших машин тієї епохи.
Воно добре броньоване.
Вентиляційні отвори знаходяться з боків,
і ще один великий ззаду для трансмісійного відділення.
Цей невеликий купол системи охолодження, типовий для танків серії ІС,
трохи заважає, якщо ви спите на кормі машини.
Тут може поміститися дві людини.
Непогано, та й взагалі тут повинно бути тепло й добре,
якщо двигун працював цілий день.
Під кришкою моторного відділення знаходиться двигун В-2ІС.
Моторне відділення доволі важко броньоване.
На щастя, в кришці люка є заглушка,
тож не доводилося піднімати весь люк цілком,
щоб дістатися баку з холодоагентом.
В-2ІС — це дизельний двигун потужністю 520 к.с.
Тут також встановлений мультициклонний повітряний фільтр.
Для запуску двигуна в дуже холодну погоду
застосовувався обігрівач у самому повітряному фільтрі.
Паливо впорскується в обігрівач, де знаходиться високовольтна свічка запалювання.
Попадаючи всередину, повітря нагрівається, і двигун тоді завести набагато простіше.
У системі охолодження є обігрівач ґнотового типу,
який не тільки підігріває холодоагент,
щоб він не був замерзлим при старті двигуна,
але ще й обігріває відділення екіпажу.
А ще є система запуску двигуна за допомогою стиснутого повітря,
тож ця машина могла працювати і виконувати завдання в умовах холодної погоди.
Зараз я опущу кришку...
Сподіваюся, я не зламаю собі спину.
Концепція бронювання на більшості радянських танків
стосувалася навіть кришок горловин масляного і паливного баків.
За допомогою квадратного гайкового ключа...
потрібно довго відгвинчувати цю кришку.
Ми її вже трохи відкрутили.
Бачите, який це товстий шматок металу?
А це ж всього лише кришка.
По вихлопній трубі з кожного боку.
Дим виходить убік прямо над паливними баками.
Правда, паливо дизельне, навряд чи це якось нашкодить бакам.
Взагалі вважається, що зовнішні паливні баки — це не дуже добре.
Але насправді це не така проблема, як багато хто думає.
По-перше, швидше за все, баки будуть вже порожні до того часу, як машина вступить у бій,
а то і взагалі будуть скинуті.
По-друге, якщо бак повний, то він не загориться, бо там не буде кисню.
Якщо бак пробили і паливо витікає збоку,
воно горітиме поза танком — якщо горітиме взагалі —
або просто витече на землю.
Не така вже це і велика проблема.
У задній частині надбудови з боку заряджаючого є великий двостулковий люк,
через який дуже просто забиратися всередину.
Верхня стулка відкидається вперед, нижня, відповідно, назад.
Стулка досить туга, тож... застосуємо хитрість.
Люк дуже товстий... і зовсім не легкий.
Кріпиться він на двох тримачах.
Броня в кормі танка... вибачте, ПТ-САУ, товщиною в 75 мм.
Доволі товста броня.
Покладу-но я лом.
Правіше знаходиться третя стрільниця для особистої зброї, наприклад, автомата.
Також тут можна було встановити шворінь для кулемета,
вести вогонь з якого могли члени екіпажу, що сидять в задній частині рубки.
Люк замкового встановлений на шарнірному кільці,
тому можна розгорнути кулемет, щоб замковий міг вести вогонь вперед.
Люків для екіпажу в ІСУ вистачає.
Крім великого люка заряджаючого і люка замкового,
по центру праворуч знаходився люк командира, а ліворуч — люк мехвода.
Перед люком мехвода є невеликий отвір для паливного бака мехвода.
Так, у нього є свій бак.
І, нарешті, броньований кожух вентилятора знаходиться прямо по центру.
На цьому ми закінчимо першу частину, а в наступній, звичайно ж, заберемося всередину.