Tip:
Highlight text to annotate it
X
Перекладач: Khrystyna Romashko Утверджено: Olena Sovyn
Мене звати Джошуа Волтерс.
Я актор.
(імітує ритми ударних)
(сміх)
(Оплески)
Але, окрім того, що я актор,
у мене також діагноз біполярного
розладу.
Я переосмислив це позитивно,
тому що, чим божевільнішим я стаю на сцені,
тим цікавішим я стаю.
У Сан Франциско, коли мені було 16 років,
зі мною стався маніакальний напад,
під час якого я вважав, що я Ісус Христос.
Можливо, ви подумали, що це було страшно,
але, насправді, немає такої кількості наркотиків,
яка б занесла вас настільки високо,
щоб ви могли думати, що ви Ісус Христос.
(Сміх)
Мене відправили у лікарню,
госпіталь для ментально хворих,
і в цьому госпіталі
кожен показував свою власну виставу одного актора.
(Сміх)
Там немає такої аудиторії, як тут,
для винагороди за час, витрачений на репетиції.
Вони тільки репетирують.
Одного дня вони потраплять сюди.
Коли мене виписали,
то поставили діагноз
і психіатр давав мені
медикаменти.
"Гаразд, Джош, чому б нам не дати вам трохи --
чому б не дати вам трохи Зіпрексу.
Гаразд? Ммм?
Принаймні так написано на моїй ручці."
(Сміх)
Дехто з вас працює в цій галузі, я так бачу.
Я чую, як ви шумите.
Перша половина навчання в середній школі
була боротьбою з маніакальними нападами,
а друга половина
була передозуванням ліками,
коли я просипав усю школу.
Друга половина навчання була одним великим сном, майже постійним сном на уроках.
Після школи
я мав вибір.
Я міг заперечити
існування своєї ментальної хвороби
або використати
свою ментальну здатність.
(звук труби)
Саме зараз проводиться один рух
за переосмислення ментальної хвороби як позитивної --
принаймні гіпоманіакальних тенденцій.
Якщо вам не відомо, що таке гіпоманія -
це наче пристрій, який вийшов з-під контролю,
можливо, як Феррарі без гальм.
Багато спікерів тут, багато з вас, присутніх,
мають таку креативну межу,
якщо ви розумієте, про що я кажу.
Вам хочеться робити щось,
про що хтось сказав вам, що це неможливо.
Є одна книга -- Джона Гартнера.
Джон Гартнер написав книгу під назвою "Гіпоманіакальна межа",
у якій Христофор Колумб, Тед Тьорнер та Стів Джобс
усі ці бізнес-мислителі
повинні були протистояти цій межі.
Не так давно була написана інша книга,
всередині 90-х,
вона називається "Стикаючись з вогнем", автор Кей Редфілд Джемісон,
у цій книзі проблема розглядається з креативної точки зору,
згідно якої Моцарт, Бетховен та Ван Гог:
усі вони страждали від маніакальної депресії.
Дехто з них учинив самогубство.
Отже це все не було
хорошою стороною хвороби.
Недавно
проводили дослідження у цій галузі.
І вийшла стаття у Нью-Йорк Таймс,
у вересні 2010 року,
в якій говорилося:
"Просто достатньо божевільний".
Просто бути достатньо божевільним,
коли інвестори, які шукають підприємців,
котрі мають таку рису -
ви знаєте, про що я кажу --
можуть не бути справжніми біполярними,
але мати ознаку біполярності --
коли, з одного боку,
можливо, ви вважаєте, що ви Ісус,
а з іншого боку,
можливо, вони заробляють на вас багато грошей.
(Сміх)
Вирішувати вам. Тільки вам.
І кожен знаходиться десь посередині.
Кожен знаходиться десь посередині.
Тому, знаєте, можливо,
немає такого поняття
як божевільний
і мати діагноз ментальної хвороби
не означає, що ви божевільний,
а, можливо, це тільки означає,
що ви більш чутливі
до того, що більшість людей не можуть бачити
чи відчувати.
Можливо, ніхто насправді не є божевільним.
Усі тільки трішки шалені.
Наскільки,
це залежить від того, в який сектор спектру ви потрапите.
Наскільки,
залежить від того, наскільки вам пощастить.
Дякую.
(Оплески)