Tip:
Highlight text to annotate it
X
Отже, доброго дня всім.
Сьогодні я хотів би поговорити про те, як медитувати, і як навчитися медитувати.
Зокрема, як до цього підійти та як до цього ставитися.
Багато людей у наш час медитує різними способами.
Але я гадаю, що володіти основами завжди важливо.
Так само я знаю, що, мабуть, деякі з вас ніколи не медитували.
Деякі з вас мають досвід у цій практиці й медитують регулярно.
Проте в будь-якому разі завжди добре повернутися до основ
і зрозуміти, які ж тут головні засади.
Я завжди намагаюся заохочувати до того, щоб ми дійсно знали, чому ми медитуємо.
Завжди важливими є причини, для чого ми це робимо.
Тож це щось, про що ви маєте поміркувати.
Це може бути звичайнісінька потреба в певному розслабленні, зменшенні стресу, у спокої.
Це може навіть бути бажанням досягти просвітлення.
Коли ми хотіли б слідувати шляхом Будди
й розвинути величезну мудрість і співчуття.
У кожному разі знати, як медитувати – це важливо.
І, звичайно ж, сьогодні ми пройдемося по деяких найголовніших засадах.
Звісно, у вас удома або ж там, де ви перебуваєте, було б добре
мати когось досвідченого в цьому, щоб він чи вона показали вам особисто, що треба робити.
Ви можете навчитися багато чого з книжок, однак бачення, як я називаю це,
ставлення – це розуміння того, що ж саме ми робимо.
Медитація – насправді дуже цікаве слово, це значить близьке знайомство,
у Тибеті ми кажемо «ґом», і це слово походить
од слова, яке означає саме стан ознайомлення з чимсь або ж звикання до чогось.
Отже, в англійській мові є чимало різноманітних висловів для багатьох речей,
але на позначення медитації, здається, є одне основне слово – медитація.
У Тибеті ж ми маємо силу-силенну різних слів для медитації.
Тож коли ми кажемо «медитація» англійською, я не впевнений, про що йдеться.
Для мене це означає близьке знайомство. Тож я завжди вважав, що в певному сенсі ми завше медитуємо,
маючи на увазі, що ми ввесь час ознайомлюємося. Наш розум призвичаюється до чогось.
Скажімо, ми можемо призвичаюємося до бентежних і метушливих думок, занепокоєння, досади та гніву.
Бачите, наш розум звикає до чогось. Тож у певному сенсі ми медитуємо.
Одначе тут ми кажемо, що ми маємо намір призвичаїтися до чогось іншого,
ознайомлюючи наш розум з чимсь корисним і доцільним. Отже, таке наше бачення, от чому ми це робимо.
Тож зараз ми говоримо про найзагальніше підґрунтя, яке буде корисним усім:
як навчитися зменшувати рівень занепокоєння, напруги та заспокоювати свій розум,
а ще важливіше - я гадаю, що на початку навчання медитації найкориснішим є
усвідомлення можливості зробити свій розум корисним для нас,
володіти своїм розумом. Отже, це засадничий метод медитації,
це те, що ми робимо, щоб дозволити нашому розуму не блукати, не відволікатися.
Умовно кажучи, багато з нас думає про безліч речей.
Щодо нашого розуму, то він не завжди вельми придатний та відповідно налаштований.
Часто-густо ми сидимо, а наш розум блукає деінде.
Тож практика медитації в цьому випадку – це призвичаєння до чогось,
звикання до чогось, що стане нам у пригоді.
Для більшості з нас повсякчас, хай що ми робимо,
співробітництво з розумом вельми потрібне, нам варто зробити свій розум і справді своїм.
Достоту ми як людські істоти, якщо наш розум стане-таки нашим, зможемо сидіти спокійно, насолоджуватися погодою,
отримувати задоволення від того, що ми робимо, замість того, щоб розважати про майбутнє або ж хвилюватися через якісь свої негаразди.
Адже наш розум зривається з місця ввесь час.
Отже, я збираюся показати, як це виглядатиме, і ви, поза сумнівом, зможете зробити те саме.
Це процес медитації, і нам треба сісти. Я сиджу на стільці,
ви можете сидіти на подушці. Можливо ви сидите на робочому місці. Будь-яка обстановка пасуватиме.
Отже, наше бачення й ставлення це «Чому я медитую?»
Бо те, що медитує – це наш розум, це наше ставлення, це ми самі.
Медитація тільки за рахунок постави не працює – ставлення є важливим.
Отже, ми вважатимемо зараз, що наразі це лише дихання, уповільнення швидкості, зменшення напруги,
привнесення відчуття супокою, перебування в присутності, це дуже корисно. І виходячи з цього ми можемо керувати власним життям.
Тож сядьмо зручно, надаймо своєму тілу пробуджуючої постави,
себто ми не засинаємо.
Ми не надто збентежені через своє напруження. Наші руки можуть лежати на стегнах.
Наш розум думає приблизно так: «Отже, я збираюся медитувати,
тож зараз я не хвилюватимуся про інші речі,
я готовий повертатися до того, що зараз є важливим». А що по-справжньому важливе, так це теперішня мить.
А що позначає теперішній момент? Наше дихання.
Тож зараз у найпростіший спосіб ми вчитимемося, як медитувати на диханні.
Дихання змушує нас усвідомити, наскільки вразливими ми є, відчути себе людиною
і зрозуміти, яким же дорогоцінним є все навколо.
Тіло в гідному положенні. Голова розслаблена. Погляд трохи опущений долі. Очі трішки приплющені.
Отже, ми сидимо ось так (руки на стегнах). Деякі люди сидять ось так (руки разом).
Проте зараз сядьмо саме так (руки на стегнах), і почнімо звертати увагу на своє дихання.
Тож ми видихаємо та вдихаємо. Видих і вдих
І щойно ми прибираємо свій розум з цього метушливого світу
і повертаємо його до дихання, мимовільно ми заспокоюємось.
Ми одразу ж зміцнюємо свій розум.
Автоматично наш розум стає більш податливим, більш наським.
Розум помічає дихання,
ми не думаємо про майбутнє чи минуле, не хвилюємося.
Це наша маленька перерва, це наше маленьке розслаблення. Наші міні-вихідні.
Ми починаємо звертати увагу на свій розум.
Це як із тілом. Так само як наше тіло потребує вправ і поживної їжі,
розум також потребує піклування. Зараз ми це й робимо.
Видихаємо. Удихаємо. Видихаємо. Вдихаємо.
Коли думки приходять, ми кажемо:
«О, мені не варто думати саме зараз, адже я не бажаю думати про це.
Я хочу звертати увагу на своє дихання. Бо я знаю, що це корисно.
Саме це я волію робити».
Просто привнесіть трохи супокою і відчуйте тишу та розслаблення.
Лишень дихання.
Думка з’являється, кажемо: «О, я думаю. Саме зараз я не хочу думати про це».
Помічаємо своє дихання. Ми відчуваємо певний спокій.
Тож чому б вам не спробувати це? І нехай вам щастить у цьому.