Tip:
Highlight text to annotate it
X
Я не маю багато часу.
Я підготував презентацію на 18 хвилин,
але хочу вкластися у вісім. Тож готуйтеся.
Спочатку я хочу поговорити про небезпеку,
і мені потрібен волонтер.
(Сміх)
Гаразд, я жартую. Але ... (Сміх)
Ось у чому справа.
Ми з дружиною написали книжку
"П'ятдесят небезпечних занять".
Буду вдячний, якщо хлопець, відповідальний за слайди, покаже мені мої нотатки,
бо я записав там кілька цифр, які хочу пізніше озвучити,
а я вже їх забув.
Ми написали цю книжку, і ...
Дитячий психолог в Австралії сказав,
що ця книжка заохочує дітей
брати участь у заняттях,
що можуть залишити шрами, скалічити або вбити. (Сміх)
І він сказав це, навіть не бачивши книжки на власні очі -
не прочитавши її -
він так і не зрозумів,
що ця книжка насправді про безпеку.
Отож, (Сміх)
погляньмо на першу тему
в цій книжці про шрами, каліцтво та вбивства.
Ось наприклад: (Сміх)
"Лизни батарейку на 9 вольт".
А тепер підніміть руки ті з вас,
хто колись лизнув батарейку на 9 вольт.
(Сміх)
А вас багато!
(Сміх)
Гаразд, підніміть руку ті з вас, хто збирається це зробити сьогодні ввечері.
(Сміх)
Ми поставили цю тему першою у книжці,
бо подумали, що кожен це робив.
Але ні!
Як виявилося,
люди думають, що якщо вони лизнуть батарейку на 9 вольт,
то вони ризикують
вмерти від електричного струму, (Сміх)
спалити свій язик, (Сміх),
назавжди втратити відчуття смаку.
А насправді
це безпечне заняття.
За даними Центрів з контролю за хворобами,
які відстежують такі види побутових травм,
не існує жодної письмової згадки про випадок,
щоб хтось травмувався, лизнувши батарейку на 9 вольт.
То звідки взялися
такі міфічні стереотипи?
На мою думку, дуже легко визначити,
звідки вони взялися в наш час.
(Сміх)
Не мені вам казати,
як медіа полюбляють історії
про дітей у небезпеці.
Жителі Казахстану
спостерігали за цією історією
о третій ранку за їхнім часом.
То чому ми дивуємося,
що діти в нашому суспільстві перебувають під надмірною опікою?
Засилля таких історій
про дітей у біді та небезпеці
створює ілюзію,
що дітям справді щось загрожує.
А ми сприймаємо ризик
на основі чуток -
усяких вигадок засобів масової інформації -
а не раціонального аналізу.
А розмови про це -
це для тебе, Ерін -
я створив новий термін.
Лихізм.
Запам'ятайте цей термін.
Я взяв за основу слово "карнізм", що його придумала Мелані Джой
у своїй книжці "Чому ми їмо свиней, їздимо на конях і ... обожнюємо собак".
Я щось явно наплутав. Вибач, Мелані.
Але виявляється,
що наші родинні історії, наше культурне середовище,
наші особисті пережиття в дитинстві та пізніше
впливають на те, як ми сприймаємо небезпеку, більше?
ніж фактичний ступінь ризику.
Як і в випадку з нашими фобіями та вибором того,
яких тварин можна їсти,
відчуття небезпеки не має раціонального підґрунтя,
і вже дійшло до того,
що наші страхи так легко
піддаються впливу медіа,
що п'ять явищ, які найбільше хвилюють батьків,
коли йдеться про їхніх дітей -
як бачите, ніндзя до цього списку не входять -
(Сміх)
зовсім не співпадають
із п'ятьма явищами, від яких насправді вмирають
американські діти.
І ми чинимо справжній злочин,
коли тисячі годин розповідаємо дітям
про небезпечних незнайомців,
тоді як було б у сто разів корисніше
закликати їх на вулицю,
усією родиною вийти на прогулянку,
чи навчити їх плавати.
Але жодне із цих занять не годиться для першої шпальти.
Отож, щоб подолати цю лавину безпідставних страхів
і навчити дітей давати раду
справжнім ризикам у справжньому світі,
я представляю вам:
"П'ять небезпечніших занять, які варто дозволити своїм дітям".
Ми чинимо опір цій епідемії страху,
зумисне даючи дітям можливість
навчитися впізнавати і пом'якшувати ризик.
Ось ці заняття.
Номер один: ходіть до школи пішки.
Дорожньо-транспортні пригоди -
це найбільша причина дитячих смертей у Сполучених Штатах Америки.
Цей ризик можна суттєво зменшити,
якщо скоротити час, який дитина проводить у машині.
Найбільший страх батьків у цій країні -
що їхніх дітей викрадуть.
Викрадення, вчинене незнайомцем,
не входить навіть до перших п'яти тисяч речей,
що найбільше загрожують дітям.
Та згідно з дослідженнями, діти, які ходять до школи пішки,
краще вміють визначати характер людини
і ліпше орієнтуються в різних ситуаціях,
тому існує менша ймовірність, що вони стануть чиєюсь жертвою.
До того ж, звичка ходити пішки повернеться сторицею:
ліпша пам'ять, постійне фізичне навантаження,
незалежність і міцне здоров'я.
Номер два: лазьте по деревах.
Коли діти бавляться із природніми "забавками",
вони розвивають когнітивні здібності -
це довело класичне дослідження німецьких вчених -
вони приділяють більше уваги своєму заняттю.
На відміну від ігрового комплексу,
якщо ви лізете на дерево, то мусите
щосекунди задумуватися, куди ставити ногу далі.
Кожне місце на дереві є унікальним
і ставить перед вами особливі перешкоди.
Дитина також мусить взяти та проявити
відповідальність за себе,
спинаючись угору,
де батьки не можуть її досягнути.
А ще є особливе відчуття свободи,
яке охоплює вас на верхівці дерева.
Номер три: спалюйте речі за допомогою лупи.
(Сміх)
Діти змалку дізнаються,
що Сонце є джерелом енергії
для всього живого на Землі.
Ми вивчаємо це в середній школі.
Але якщо діти не мають змоги спробувати приборкати і спрямувати цю енергію,
то їм дуже важко уявити,
скільки ж тої енергії у сонячному промінні.
Це ще й чудовий спосіб
самотужки досліджувати світ -
дізнатися, що горить, а що - ні,
а якщо ви боїтесь, щоб не трапилася пожежа,
дайте дітям пляшку з водою.
Заломлення променів не так легко зрозуміти, як їхнє відбиття,
тому бавлячись із лінзою,
діти швидше усвідомлять це поняття.
Номер чотири: зробіть бомбу в торбі.
(Сміх)
Ми складаємося з хімічних сполук,
оточені хімічними сполуками
та споживаємо хімічні сполуки.
Але нам рідко випадає нагода побавитися з хімічними речовинами
просто заради дослідження.
Проста хімічна реакція,
з якою можна поекспериментувати,
закладе концептуальну основу
для глибшого розуміння
побудови нашого світу.
Набори для домашніх хімічних експериментів зникли з полиць,
а в школах заборонили навіть
вулкани з харчової соди та оцту,
тому ви мусите створити своїм дітям умови вдома.
Організувати невеличкий вибух -
це чудовий спосіб для дитини
зрозуміти основні хімічні поняття,
а гра з пропорціями
допоможе познайомитися з науковим методом.
І останнє, не менш важливе заняття:
номер п'ять: склейте свої пальці суперклеєм.
(Сміх)
Тимчасова нездатність рухати пальцями
навчить нас більше цінувати
своє здоров'я.
Потреба - це мати винаходу,
і коли ми мусимо додуматися,
як відкрити слоїк з арахісовим маслом,
без великого пальця, (Сміх)
то маємо проявити винахідливість.
Якщо ви пробудете так годину чи більше,
то ваш мозок збудує
нову кінестетичну карту ваших здатностей,
щоб пристосуватися до такого обмеження.
А коли клей відлипне від пальців,
то настане момент,
коли звична здатність рухати пальцями видасться дитині незвичною.
Найкращий спосіб гарантувати дітям безпеку -
дати їм відчути смак небезпеки.
Щиро дякую. (Оплески)
(Оплески)