Tip:
Highlight text to annotate it
X
# (Потаємне) Місто Лондон – частина 1
Велике Місто Лондон, знане своїми історичними пам'ятками, сучасними хмарочосами, старовинними ринками
і славетними мостами. Претендент на звання фінансової столиці світу і домівка для більш як одинацьятьох
*тисяч* людей.
Прошу, як? Одинадцять... тисяч?
Саме так: але ж Місто Лондон – це зовсім інша річ, ніж Лондон – хоч би Лондон
теж знаний своїми історичними пам'ятками, сучасними хмарочосами, старовинними ринками
і славетними мостами і є домівкою для уряду, королівської сім'ї і семи мільйонів людей.
Але, якщо ви глянете на мапу Лондона, зроблену акуратним картографом, та мапа матиме
дірку на одну квадратну милю всередині – саме тут Місто Лондон і постало посеред
міста, що зветься «Лондон».
Попри вражаючу схожість назв, два Лондони мають окремі муніципалітети і вибирають
окремих мерів, що збирають окремі податки на користь окремих поліціянтів, що охороняють окремі
закони.
Мер Міста Лондон носить пишний титул: Високоповажний Лорд-Мер Лондона,
що пасує до його пишного вбрання. А ще він їздить золотою каретою і працює
в Ратуші, а мер Лондона носить костюма, їздить до праці велосипедом, а працює в
офісній споруді.
Місто Лондон також має власний прапор і герб – такі файні, що Лондон, який їх не має,
просто плаче.
І на завершення – Місто Лондон поводиться так, нібито воно є одною з країн Великої Британії, а не
просто чудернацьки розташованим містом – бо зненацька, муніципалітет, що керує Містом Лондон,
є на кількасот років старіший, аніж власне саме Сполучене Королівство.
Тож як же то британцям трафило мати два Лондони, один всередині іншого? Бо – римляни.
2000 років тому вони прийшли до Великої Британії, стяли купку друїдів, та й заснували факторію
на річці Темзі, назвавши її «Лондініум». А там вони взялися до роботи, що її римляни завше робили:
встановили закони, заохотили торгівлю, понабудували храмів, публічних лазень, доріг, мостів –
та мур, аби все те захистити.
І цей мур спричинився до того, що існує таке сучасне Місто Лондон – бо попри те, що римляни
пішли як прийшли, королівства поставали і падали, цей мур продовжував захищати місто.
А Місто, кероване самостійно, торгувало зі світом та збагатилося.
Через тисячу літ по римлянах (і це все ще тисячу літ тому), коли Вільгельм Завойовник
прийшов до Великої Британії аби геть усе завоювати та розпочати сучасну британську історію, він побачив,
що Місто Лондон з кремезними мурами воювати тяжче, аніж селюків
у полях.
Отож, він погодився визнати права і вольності, до яких лондонці з Міста звикли, а навзамін того
вони визнають його своїм королем.
Втім, після перемовин, Вільгельм хутко звів вежі навколо Міста Лондона,
які водночас і захищали Вільгельма від місцевих всередині, і боронили
від вікінґів ззовні.
Це започаткувало тисячолітню традицію: кожний монарх підтверджує, що так,
Місто Лондон – це особливе, унікальне місце, яке слід лишити до власних турбот,
водночас не довіряючи йому.
Багацько монархів вважало, що Місто Лондон занадто багате та впливове. Один навіть звів
нову столицю поруч, і назвав її Вестмінстер, аби воно змагалося з Містом Лондон і, як сподівалося,
відібрало в того владу і статки. Так було започатковано другий Лондон.
Як минали століття, Вестмінстер виріс та об'єднався з новими містами, з часом оточивши
обмежене муром і досі окреме Місто Лондон. Але – люди почали звати все це міське утворення
просто «Лондон», і це ім'я стало офіційним, коли Парламент об'єднав всі міста
під єдиним управлінням з мером.
Але – мер Лондона досі не має влади в малюсінькому Місті Лондоні, яке має
правила та традиції, не знані ніде інше в країні та, мабуть, і в усьому світі.
Наприклад, правлячий монарх не може просто так увійти до Міста Лондона, а мусить наперед
спитати дозволу в Лорд-Мера з відповідною церемонією. Хоч би й не обов'язкова за законом,
ця церемонія є як мінімум незвичним явищем.
Місто Лондон також має свого представника в Парламенті – Нагадувача, чия робота є
захищати особливі права Міста.
З цієї причини, закони, що видаються Парламентом, подекуди не мають сили в Місті Лондоні;
насамперед, реформи виборчої системи, про яку ми поговоримо наступного разу. Але як вам цікаво, то на відміну від
решти Великої Британії, вибори в Місті Лондоні включають середньовічні ґільдії і сучасні компанії.
І, нарешті, Місто Лондон володіє і розпоряджується землями і будівлями далеко за межами
своїх кордонів, що приносить чимало коштів.
Як шукатимете, то знайдете герб Міста у безлічі місць, але найпомітнішими є
Тауерський міст, який хоч і стоїть в Лондоні, але експлуатується Містом Лондоном.
Ці герби на кожному розі, вкупі з віком Міста Лондона, його статками і напівнезалежним
статусом – непереборна спокуса для любителів теорій змов. А ще й найстаріший масонський
храм – і незабаром половина інтернетиків повниться скиглінням про таємні товариства,
що контролюють світ через фінансову індустрію зсередини Міста-держави Лондона.
(А ще не забувайте, що Королева, яка стоїть за цим – насправді є рептилоїд).
Але що б там не подейкували в інтернетиках, Місто Лондон не є незалежною державою,
як, наприклад, Ватикан – це просто унікальне місце
в Великій Британії, з довгою і складною історією.
Мур, що започаткував це, зараз майже цілком зруйновано – отож, кордон між
Лондоном та його потаємним внутрішнім містом є неочевидним. Але, як будете в Лондоні
і побачите дракончика на вулиці, знайте: він досі охороняє вхід до міста всередині міста
– в країні всередині країни.